Очисні споруди в Україні

Давно всім відома проблема з очисними спорудами — починаючи від приватних будинків і до очисних споруд міст. Забруднення навколишнього середовища стічними водами, надзвичайно "неприємний запах", якщо так м'яко можна назвати той сморід, який розноситься за

Процес біологічної очистки стоків полягає в розщепленні, подальшій переробці і очищенні дрібними мікроорганізмами органічних відходів людської життєдіяльності.

Це незмінний природний процес, який може тривати від декількох годин до декількох років. Така розбіжність залежить від того, яким шляхом досягати повного розщеплення, а відповідно, й очищення стічних вод. Методи, в даному випадку, можуть бути неоднаковими і відрізнятимуться, приміром, як автомобілі «ЗАЗ» і «Mercedes». Ніби, це машина і те машина, але яка відмінність. Для людей знаючих. Або ж тих, скажемо так, людей, які мають бажання вивчити технічні характеристики обох авто і порівняти їх. Для осіб, які не вважають за потрібне взяти на себе тягар порівняння – це просто засоби пересування, які виконують, так чи інакше, свою функцію – їздити, перевозити пасажирів.

Щось схоже відбувається і з очисткою каналізаційних стоків. Знана багатьма фраза «Ми не такі багаті, щоб купувати дешеві речі» якомога краще відображає стан речей. Можна просто викопати вигрібну яму і, сподіваючись, що ґрунт все зробить самотужки, поступово отруювати себе і довкілля. А можна витратити певні кошти на сучасні технологічні досягнення й встановити очисні споруди, які не тільки десятиліттями будуть чудово виконувати функцію очистки стічних вод, не приносячи Вам ніяких неприємних несподіванок, а й будуть захищати Ваше здоров’я (що може бути ціннішим за нього) та навколишнє середовище.

Проте розглянемо все по-порядку, окремо.
Припустимо в селах, дачних поселеннях, де необхідно носити воду від криниці до хати відрами, надзвичайно великою подією стає прокладання системи водопостачання. В той же час, майже ніхто не задумується над відведенням стоків. Вирили яму глибше, кинули пару бетонних кілець (в кращому випадку), закопали (це описано не найгірший варіант). Все! З спокійною совістю та чистим серцем свято віримо в виконання свого обов'язку перед природою. А як же. Видимого для ока скиду стоків нема, запаху нема (все до певного часу) - ми задоволені. І лише одиниці замислюються над тим, що ж, власне кажучи, відбувається далі. А далі починається найцікавіше:
- одним з перших постає питання з рівнем ґрунтових вод. З ранньої осені до пізньої весни, коли найбільше осадків, ґрунтові води підіймаються, наповнюючи таку яму водою вщент. Відповідно про стік з вашого будинку нема мови — нікуди. А ще при раптовому «підході» води, коли несподівано випадає велика кількість дощу чи снігу, все, що спускається в каналізацію, може спокійнісінько повернутися назад до приміщення. "Приємна" перспектива. Чи не так?
Та й це не саме страшне. Ми роками спускаємо стоки нашої життєдіяльності в водовідвідну систему. Земля поступово насичується ними. Не проходить і десятка років, як ґрунт втрачає здатність до фільтрування. А відносно недалеко від стічної ями знаходиться криниця, а ще якісь грядки, а далі фруктові дерева… Ми ж господарі!
Сподіваємось, що примусили Вас задуматися над там що Ви і ми разом з вами п'ємо і їмо.
Часто можна почути нарікання на неякісні продукти, неякісну воду, неякісне життя. Ми своїми руками створюємо собі нездорове середовище і сподіваємось, що хтось за нас вирішить наші проблеми.
Наведені приклади не є окремим. Це цілі села, міста, вся країна. І не одна наша. А потім ми купаємось в озерах, річках, морях... і дивуємось, чого ж раптом підхопили якесь "невідоме" захворювання.
Й не треба кидати гнівні виклики в бік правління, екологічної служби, санітарно-екологічної станції, чи ще когось.
Почніть зміни з себе. Зі свого будинку. І Ви побачите, як потроху зміниться все. На краще.