Власник сторінки
журналист. Закончил факультет журналистики Киевского госуниверситета имени Шевченко в 1979 г.
Воістину, жоден диплом, хай їх буде хоч десять, про вищу освіту, а тим паче – «верхню», не гарантує наявності справжньої інтелігентності і високої внутрішньої культури його власнику.
Нещодавно став свідком одного неприємного інциденту. Більшість присутніх на сході жителів села вже розійшлася по домівках. Навколо сільського голови ще лишалося договорити недосказане чоловік 8-10. Аж тут раптом з`явився кремезний, десь під 2 метри, із коротко стриженою сивиною, але моложавий чоловік, із соковитими повними губами і, як виявилося згодом, із відповідним до статури, гучнішим навіть за командирський, голосом, виплеканим лише в системі forte та постійного crescendo. Розгнівавшись, певно, на те, що йому повідомили (хто?) невірний час початку сходу, хоча оголошення по селу були розклеєні за два тижні до дати проведення, він вирішив своє роздратування вилити на бідного голову. І тут стало ясно, що такий голос його власник виробляв тільки для того, аби глушити інші, навіть у масово-мітинговому варіанті, аби чути тільки себе коханого і більш нікого.
Спочатку він «громогласно» заявив, що має дві вищі юридичні освіти. Хоча навіщо йому другий такий же диплом юриста – невідомо. Можливо, закінчивши один вищий навчальний заклад, він забув про це і поступив на такий же факультет іншого? Або ж за перший раз нічому не навчився…
Продемонструвавши, як можна в нашій країні безкарно ображати всілякими, не гідними навіть паперу і цитування, словами Президента і його опозиціонера, юрист «у квадраті» при свідках обізвав аналогічно і сільського голову. Швидше за все, що той не нажив собі чорно-лискучої іномарки, як у нього, та й горлати, як він, не навчився.
Забув, певно, двічі дипломований «правознавець» дві прості істини. Перша: «Брехня кричить, бо брати на арапа – її завжди єдиний аргумент». Друга: «Погане слово про когось оголяє суть самого автора». Правда, він ніколи про ці істини і не знав. Натомість сповідує іншу: «Хамство – це друге щастя». Проте, лише до того моменту, доки не зіштовхнеться зі ще більшим хамидлищем…
Коли пізніше я запитав у свідків цієї палкої, певно передчасно-передвиборної, промови можливого претендента на сільського голову: хто це такий,- ніхто не знав, бачили його вперше. Чули, що має нібито якусь фірму. Ось так – приїхав, нахамив, поїхав…
Подати голові до суду за образу честі та гідності?.. Не хочеться йому ні рук, ні душі бруднити. Та й перед ким, як то кажуть, «бисер метать»?..
Василь Алєксєєв
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.