УВАГА! У Києві сплеск атипової поведінки!

УВАГА! У Києві сплеск атипової поведінки!

До хамства ми вже давно звикли, і навіть у декого з’явився до цього імунітет: штовхнули, звернулися на “ти”, щось незрозуміло пробуркотіли в спину тощо – намагаємося не реагувати.

А як щодо зауважень у дуже грубій (не печатній) формі з приводу того, що ви ходите пішохідним переходом стукаючи підборами? Дивно, але доведеться звикати. Місце, де ви повинні “літати” називається Алея Подарунків (хто не знає – майдан Незалежності, 2 лінія ТЦ “Глобус”). По обидва боки цієї Алеї розташовані торгівельні прилавки: біжутерія, сувеніри, золото та срібло України тощо. І саме продавцю золота та срібла України дуже не подобається, коли повз проходять люди. Ні, не всі, а лише молоді дівчата (по 15 років). (Крім початку вимушеного діалогу та окремих фраз, навіть через півгодини після інциденту шоковані діти не змогли озвучити своїм батькам ті слова і напрямки, якими оперувала продавець. Хоча пізніше, у процесі моєї (мати однієї з дівчат) з нею розмови, продавець наполягала, що вона не вживала матів. Можливо, те, що для нас мат, дня неї – повсякденна мова?) Думаю, що лише чоловікам і міцним жінкам не загрожує незаплановане спілкування з продавцем. Діти – слабкіші. До речі, робити зауваження не належить до кола її посадових обов’язків – я спитала. Далі – цікавіше.    

Познайомившись з продавцем на ім’я Оля, я зрозуміла, що вибачення ані я, ані дівчата не почуємо. Хотіла дізнатися про власника товару, але марна праця: жодної інформації про приватного підприємця на видному місці немає. На прохання назвати хоча б прізвище власника, почула відповідь “Хто ви така, щоб я вам щось показувала”. Знов упевнилась у тому, що хамство – це назавжди.

Пішла до адміністратора ТЦ “Глобус”. З’ясувалося, що цю частину “Глобусу”, а саме Алею Подарунків орендує якась особа, контактів якої ні в кого немає, і прізвище цієї особи теж невідомо. Але порадили звернутися наступного дня до приймальної ТЦ “Глобус” і розповісти ситуацію, можливо отримати якусь допомогу.

Зранку, десь о 9.10 телефоную, розповідаю, обіцяють зв’язатися. Зв’язуються і розповідають про наявність спеціального адміністратора (він же охоронець) на території Алеї. Кажу, що вчора цей адміністратор на згадану ситуацію жодним чином не відреагував, і на нього марно сподіватися. Додаю, що маю серйозні наміри звернутися до міліції. Обіцяють ще раз зателефонувати. Телефонують, радять звернутися до міліції.      

Зателефонувала до дільничного Шевченківського району, стисло розповіла ситуацію, сказали адресу відділу, до якого слід звернутися, обіцяли допомогти.