"Обранець"

В житті не міг би подумати, що буду колись писати про цього чоловіка і, навіть, не можу знайти для себе достойного цьому обґрунтування. Ну, не хотілося мені його згадувати, хоча для багатьох достатньо «вмотивованих» - це вельми шанована Людина (з великої

Мова йде про одного з колишніх губернаторів Прикарпаття, а нині – народного депутата від «НУ-НС», сподвижника колись могутнього Народного Руху України Романа Володимировича Ткача, а в народі – простого «ямницького хлопа», котрий за час свого головування в Івано-Франківській ОДА найбільше запам’ятався своєю всюдисущою тетою і тим, що у рідному селі дорогу заасфальтував тільки до власного будинку... Далі як місили люди болото, так і продовжують місити. Ой, забув, він і з Ющенком дружив!.. Але кого тепер цікавлять ті «глечики».

Про екс-губернатора і я не пам’ятав би, якби випадково не побачив під час урочистостей до Дня народження Т.Г.Шевченка, що відбувалися біля його погруддя в центральному парку м. Івано-Франківська (за такий пам’ятник соромно не одному дійсно свідомому івано-франківцю).

Можливо дехто подумає, що далі я буду цитувати і критикувати палку промову провідного рухівця краю з нагоди Шевченківських днів, – та ні. І не тому, що не сказав наш пан чогось важливого, принципового чи монументального (до речі, про монумент міг і подбати), а тому, що просто – «НЕ СКАЗАВ!» Так-так, діючий народний депутат України не спромігся зліпити разом зі своїми помічниками виступу.

Тільки не подумайте, що я так розпереживався за позитивний імідж пана депутата і дуже хотів вислуховувати те, що наклепають помічники. Просто сил моїх не було дивитися на самовдоволене, вгодоване обличчя слуги народу, який вкрай поважно і зверхньо, з гниленько-миленькою посмішкою спостерігав за місцевим «збіговиськом» патрійотів, котрі горла «рвали» своїми виступами, вшановуючи «Кобзаря» і критикуючи діючу владу. Та це все не для Ромка. Народ повинен тішитись однією тільки присутністю такої високоповажної особи, а щоб він слово мовив, – заслужити треба.

Окремої уваги заслуговує місце, яке нардеп обрав собі для споглядання віче. А розмістився він чомусь позаду (!) погруддя Т.Г.Шевченка. Думки одразу зароїлись: «В чому справа?..», «Чому не з усіма?..», «Щось готує?..», «Тили прикриває?..». Усе, звичайно, банальніше: так легше засвітитись, тебе точно побачить кожен, хто хоч раз гляне на погруддя. Виступати зовсім не обов’язково, як і допомогти франківцям із достойним пам’ятником.

От Вам і імідж. А вибори до ВРУ уже не за горами. Мітить наш депутатик ще хоч разочок у крісло Ради «впасти», кнопочки понатискати, за закончики проголосувати, щирим людям широкі депутатські плечики підставити. Бо хто він без «крісла»?.. І тетка не поможе, як колись, не заведе за ручку до високого кабінету. Треба самому піднатужитись.

А влада нашому герою вкрай потрібна для підтримки «хоббі», – ну, дуже уже полюбляє він «порпатись» в земельці. Ні-ні, не подумайте, що натрапили на сучасного фермера, за яким майбутнє нашої держави, він – пан, спеціалізацією якого є земелька на папері найрізноманітнішого призначення в усіляких там недоступних широкому загалу реєстрах і кадастрах. Полюбляє, щоб усе красиво виглядало і файно було прибрано до рученяток загребущих, і, в подальшому, успішно передано «законним» власникам – великим дядькам з безрозмірними гаманцями, а з ними він почав дружити ще з часів губернаторства. От-тоді уже порядок повний, і на Шевченківських днях з народом можна трішки перетерпіти.

Ще люди кажуть, що тішиться Ромко тому, що нарешті за допомогою «фінансових ініціатив» одного такого новоспеченого сільськогосподарського жевжика-олігарха зі списку «Форбс» прибрав собі до рук на вибори місцевий «фронтик». А як же «Рух»?.. Патріотизм скінчився?.. Сивочолим рухівцям знову доведеться голови журити, – їх ідеї знову використали для меркантильних інтересів. А слід би було взяти за чуба пана депутата і трохи потрясти, щоб пам’ятав, хто він і звідки.

Насамкінець малесеньке питаннячко, фактично секретна інформація: «Чим допоміг народний депутат України Р.В.Ткач простим мешканцям, а не «грошовим мішкам» Івано-Франківщини?..» І зовсім було б добре почути: «Чи просинався з думками про проблеми області, мешканців краю і чи засинав з їх позитивним вирішенням, обранцюти народний?..»

Т.Г.Шевченко «П.С.»:

«... І досі нудно, як згадаю...

Село обідране кругом,

І шапочку мужик знімає,

Як флаг побачить. Значить пан

У себе з причетом гуляють.

Оцей годований кабан!

Оце ледащо. Щирий пан...

І презавзятий патріот...

У Київ їздить всякий год,

У свиті ходить меж панами...»