Справді, опозиція є, та вона не є цілісною. Є у нас «штатний» опозиціонер Яценюк, є Гриценко, є вимираюче покоління Нашої України, і «свободівці», яким ще далеко говорити про претензії на лідерство. Проте всі ці сили відмовилися підписати договір про єдину опозицію. Дійсно, така угода означала би необхідність діяти під одним началом, підпорядкування єдиному лідеру – Тимошенко, кому ж іще. А з Юлею складно співпрацювати.
Юлія Тимошенко заявила, що наперед підготувала, про що буде розповідати народові України, і їй для цього не будуть перешкодою наперед сфабриковані запитання продажних журналістів продажного телеканалу.
Опозиціонерка вирішила, що кращий захист – це напад, і дещо перестрахувалася. Звісно, Інна Германівна не забарилася - озвалася «незлим тихим словом», поза будь якими правилами такту, розмахуючи перед камерами якимись паперами. Вона порівняла Тимошенко з героєм мольєрівської п`єси «Тартюф» - солодкоголосим лицеміром, який виявляється підлим та підступним в житті. Але загалом явних цькувань і негативу проти неї не було, більше того, будь яка критика має стимулювати політика як спосіб проявити свої кращі риси і аргументи. Для чого ці питання, мовляв, що робив сьогодні ведучий програми Кисельов у кабінеті Богословської? Звісно вони змовились проти неї, всім відомо, адже Фірташ їхній спільний «друг». Таке враження склалося, наче Юлія Володимирівна надто виснажена, а ще – надто авторитарна, і будь-які поради та посягання на її простір не припускає.
За рік правління «януковичів», БЮТ в парламенті розгубив 1/3 своїх членів, які перейшли у тушки. Лідер блоку вважає, що це були люди, які стомилися тримати оборону і зламалися, як колись ламалися під тиском вербувальників НКВД. Зате тверда сотка членів партії, які залишилися все ж втішає лідера. Дійсно, якщо слідкувати за голосуванням в парламенті по фракціях, часто ця сотня і залишається єдиною опозицією.
Інна Богословська, яка нещодавно очолила комісію по розслідуванню державної зради екс-прем`єра Юлії Тимошенко, приволокла з собою паку паперів – мовляв, розсекречених протоколів щодо процесу укладанні газової угоди 2009, а також взяла з собою хороший настрій і хрестик натільний. Тимошенко в свою чергу теж про хрестик не забула, хоча про хороший настрій вона явно перебільшила. Напередодні, вона ще не могла визначитись, що з собою взяти на передачу: часник, осиковий кілок чи срібні кулі. Очевидно визначилася на «святій водичці», яку радила попити Інні Германівні для заспокоєння.
Однак, є підстави вважати, що багатьох Юля розчарувала своїм виступом. А саме, яскравим, явним униканням від відповіді на поставлені запитання, розсіювання уваги і переведені «стрілок» на огріхи в діяльності влади. Це - постійне нагадування про «здачу Росії Севастополя, землі Криму і Чорноморського флоту», яке провернув Янукович. Це маса популістських висловлювань і нагадувань про вже і так відомі проблеми економіки України, пенсійну реформу, цінове свавілля і тд. Коли Богословська сказала, що 2009 рік Тимошенко навмисне зробила пільговим в плані ціни на газ для України, а тепер наступні 9 років за угодою ми повинні платити «по повній програмі», екс-прем`єр буквально попросила: «Можна я не буду відповідати на це запитання?». Чому? Така позиція не зрозуміла для виборців. «Давайте кримінальні справи обговорювати в прокуратурі» - може і в цьому є якийсь сенс, але навряд пересічний українець його знає.
Справа про газову зраду Юлії Тимошенко була роздута буквально за кілька днів. Спершу, Азаров «прозрів» про причини всіх своїх негараздів і в прямому ефірі в честь 100 днів уряду розповів про свою занепокоєність цінами на газ і розмови з Путіним. Наступного ж дня Богословська продовжує «тему» і організовує комісію для розслідування цієї справи із власною персоною на чолі. Далі, проштовхують постанову щодо створення комісії у парламенті. Лідер Батьківщини бере з цього інциденту позитивні висновки – всім стало зрозуміло, що попередні справи на 180 томів про «швидкі» й «екологічну пенсію» замнуть, через відсутність складу злочину. У Брюссель Юлію Володимирівну уже відпускають. Отже, нову дискримінаційну справу проти неї і заодно спосіб відволікти увагу народу просто необхідно було завести.
Справжні щирі оплески вперше пролунали в ефірі програми після виступу російського письменника Єрофєєва, що заявився неначе підводна бомба для Кисельова й Інни Германівни. Правду кажуть, письменникам сьогодні доводиться замінити політологів, так як останні вже куплені. Отож, Єрофєєв зауважив, що усі ми, українці, маємо велике щастя, що представниця опозиції відкрито виступає в прямому ефірі перед журналістами і нацією. Такого щастя у його рідній державі ніколи не було. В Україні це можливо, і це заслуга тих, хто провів помаранчевий майдан. Адже «бити ногами опозицію – це висікти себе», так як бити опозицію і лизати владі зад – це не свобода. Тут Єрофєєв певно звертався до присутніх журналістів( навряд все ж Богословській потрібна така свобода). І все ж він відчув, що у присутніх ще зберігається відчуття внутрішньої свободи. Будемо сподіватися, шановний. Твої слова – та Богу би в уста.
Щодо результатів опитування «якому не можна вірити», яке проводилося шляхом голосування телефонними дзвінками, показали, що позитивно оцінюють роботу Юлії Володимирівни 53% респондентів, негативно – відповідно 47%. Тоді як Азаров отримав на свою користь 49%, а проти Прем`єра були настроєні 51% глядачів.