ЯГеннадий Москаль: Судьям по делу Луценко сказали – не сядет он, сядете вы

Сергей Лещенко, УП _ Воскресенье, 20 марта 2011, 20:27

Неприємності Юрія Луценка великою мірою трапилися з ним через власні помилки, вважає заступник Луценка в роботі міністром та поплічник по "Народній самообороні" Геннадій Москаль. Також Луценко явно неправий у справі Колеснікова, додає він. А головна проблема Луценка в тому, що він погано розбирався в людях. Почути подібні оцінки від колишнього соратника – не дуже приємна новина для ув’язненого в Лук’янівському СІЗО екс-міністра. Після інавгурації Януковича Геннадій Москаль увійшов до тіньового уряду Юлії Тимошенко, але своє майбутнє пов’язує з самостійним походом на мажоритарний округ, який тримає в секреті. Визначившись, що доведеться сподіватися на власні сили, Москаль став більш відвертий у оцінках подій – які були і які ще будуть попереду. Сьогодні слідство в справі Юрія Луценка завершилося, він знайомиться з матеріалами справи, а дружина екс-міністра оформила собі статус його захисника, щоб частіше контактувати з чоловіком. Перше питання до Москаля – чи не намагався він також отримати побачення зі своїм колишнім керівником. - Ви прагнули встановити контакт із Юрієм Луценком після його арешту, як це намагалися зробити деякі ваші колеги? - Це неможливо. Так само можна стукати у броньовані двері, які заварені. Є депутати наївні, а я "бувалий" і знаю, якщо це питання на особистому контролі адміністрації президента, то побачитися буде неможливо. - До речі, чия більша роль у справі Луценка – адміністрації президента чи Бориса Колесникова? - Не Колесникова. Мені здається, його так нагрузили справами, що йому не до Луценка, Москаля чи інших, кого він вважає своїми кривдниками. Справа Луценка - це "прогиб" Могильова, завдяки чому він сьогодні й тримається на посаді. Це він знайшов цей факт по водію. Між іншим, історія була відома ще при Цушку. Йому підсовували цей факт, але він не став це розкручувати, Цушко виявився набагато поряднішим, хоча ми його критикували й прилюдно "вбивали". Уявіть собі, посадити свого попередника на посаді міністра внутрішніх справ! Це вперше в історії міліції. - Ну, Луценко в 2005 році теж хотів посадити свого попередника Миколу Білоконя… - Те, що говорив Луценко і те, що він робив – це були дві великі різниці. Білоконя він посадити не міг, бо на те треба було мати фах. А говорити… Як в тому анекдоті: "І ви говоріть". - Тобто в Луценка фаху не було? - Пригадую, в перший час він щось як побачив, одразу казав: "От там є склад злочину"... Але на Білоконя не було жодної кримінальної справи. - Тобто це була гра на публіку? - Так, це була гра на публіку. - Виходить, ви дурили виборців? - Я не дурив. До речі, ви можете підтвердити це в Білоконя. На мене в 2005 році вийшли певні люди, і кажуть: "Ви ж кадровий офіцер, це ж ніколи в системі МВС не було, щоб міністр садив попередника!". Я кажу: "Хлопці, поки я буду тут, ніхто Білоконя не посадить. Дайте мені його телефон". Я йому особисто подзвонив, кажу: "Коля, живи собі спокійно". Білоконь відповідає: "От Луценко говорив, що мене посадять". Я говорю: "Ти це сприймай трошки з гумором, і все буде нормально". Луценко, прийшовши на посаду міністра з Майдану, звільнив всіх заступників. Він кожного розглядав через призму "кучміст" чи "не кучміст". Я до роботи в МВС із Луценком не був знайомий. Мене знав покійний Зінченко, він працював секретарем комітету комсомолу Чернівецького університету, а я працював заступником начальника райвідділу. Його мати в нас весь час працювала лікарем-рентгенологом в поліклініці МВС в Чернівецькій області. І Луценко каже Зінченку: "Ти когось порадь...". Той порадив Москаля. "А він не кучміст?" - питає Луценко. А під час революції я очолював Державний комітет у справах національностей і міграції. Зінченко йому каже: "Ну що той комітет вирішував під час помаранчевої революції? Та нічого!". Отак Луценко за рекомендацією взяв мене на посаду. І спочатку Луценко свято вірив у те, що говорив Ющенко, в нього були такі революційні піднесення... ЛУЦЕНКО МАВ ІНАКШЕ ВИБАЧАТИСЯ ПЕРЕД КОЛЕСНІКОВИМ - Справа Колесникова вважається найбільшою репутаційною втратою Луценка. Ви вважаєте, була підстава для арешту Колесникова? - З чого вийшла справа Колесникова? З непрофесійності міліції. Я ніде про це не говорив, але вам розповім. Коли прийшла заява пана Пенчука, там згадувалося п'ять прізвищ, і Колесников у тому списку був останнім. Людей грамотних в УБОЗ не було. Був один перший заступник Хащевий. Я його покликав і кажу: "На мій погляд, є хороша справа. Збери людей грамотних, не з центрального апарату, і почнемо". Першим у списку Пенчука згадувався такий собі "Міша Косой"... - Він же Михайло Ляшко? - ...Отже, я доручаю Хащевому: "Ми починаємо з "Міши Косого". Друге – треба знайти, хто стріляв у Пенчука. І постараємося зробити або злочинну організацію, або злочинну групу"... У МВС є пулегільзотека, де з усіх нерозкритих злочинів є гільзи, кулі та інше, що може ідентифікувати конкретну зброю. Я подзвонив керівнику центральної лабораторії. Питаю: "Був обстріл Пенчука?". "Був". "З чого?". "З пістолета ТТ". "Десь приймався ще цей пістолет?". "Так, у такому, такому, такому епізоді - загалом їх сім". Я наказав: "Поки ми не знайдемо, хто стріляв у Пенчука, нікого не чіпати, не проводити ніяких оперативних заходів". Ми вийшли на групу колишніх і діючих працівників міліції, які на замовлення робили вибухи в Донецьку, стріляли в людей. Почалася оперативна розробка цієї групи, мені особисто доповідали... Ніхто і намірів не мав арештовувати пана Колесникова чи інших фігурантів до вияснення, за що стріляли в Пенчука. Проходить десь місяць, до мене прибігає Хащевий з рапортом на звільнення. "Чого?". "Ви в курсі, що повз нас група поїхала в Донецьк?". А я курував всі оперативні служби. Кажу: "Ні". Почав з'ясовувати - дійсно, поїхала. Хто підписував відрядження? Міг підписати тільки міністр або його заступник. - Так хто це зробив? - Хай це буде маленькою таємницею. Коли я про все це дізнався, ми зібралися, і те, що назбирали, я порвав, викинув у смітник і сказав: "Прапор їм у руки!". Чим це кінчиться, знаючи їх розумовий потенціал, здогадатися було нескладно. Тим воно і закінчилось. - Тобто справу Пенчука повз вас перехопив хтось із інших керівників МВС? - Так. Хотіли прославитись, до Дня незалежності отримати генеральські погони. - На момент, коли ви порвали цю папку, був склад злочину в діях Колесникова і його друзів? - На той час не прослідковувався ні один з тих п’яти осіб, вказаних в зверненні Пенчука. Був склад злочину в тої групи колишніх працівників міліції. Ця справа виросла би в бандитизм або створення злочинної організації. Але до цієї групи ми не добралися, вона жива-здорова. - Коли арештували Колесникова, Луценко безапеляційно казав, що тут нема політики, це чистий кримінал. Ви його намагалися якось переконати? - Коли затримали Колесникова, Луценко був за кордоном, я був на місці. Прибігла прес-служба і каже: "Треба терміново дати інтерв’ю, затримали Колесникова". Я ще сказав: "Нахрен він нам?" Колеснікову шили вимагання. Є неписане правило – з одним епізодом ніхто в суд не йде. Це знають всі професійні працівники міліції. Один епізод, тим більше вимагання, завтра може стати цивільно-правовою чи господарською суперечкою, чи взагалі буде встановлена відсутність складу злочину. Прокоментувати затримання Колеснікова я мусив, бо лишився на господарстві у МВС. Але більше до цього відношення не мав. Хоча якщо порахувати те, що наговорив на мене пан Колесников, то набереться 3-4 томи його одкровень, всякої гадості по типу "Москаль будет сидеть на нарах". Я на жодне з них не відповідав, не реагував, прийде час, пан Колесников сам у всьому повинен розібратися, що і як було. - І коли підлеглий вам у Міністерстві керівник УБОЗ пан Корніч на всю країну сказав: "Рінат Ахметов – керівник злочинного угрупування", ви теж були з ним незгодні? - А я тоді прокоментував, що є така реклама "краще жувати, ніж говорити". Треба було не просто казати слова, які подобалися тодішньому керівництву МВС, а матеріалізувати їх. Інакше кидатися словами в пресу – це службовий злочин. І, взагалі, я Корніча вважав випадковою людиною. - До речі, після обрання Януковича президентом вас допитували по справі про фальсифікацію справи Колесникова? - Мене допитували до приходу Януковича, як і допитували всіх слідчих у тій справі. Ніхто зі слідчих мене не бачив в очі, бо я тою справою не цікавився, її не супроводжував, і це легко перевірити, подивившись, хто підписував відрядження до Донецька учасникам оперативних слідчих груп. І коли мені сказали, що треба йти вибачатися перед Колесниковим, я сказав: "Мені немає за що". - На вашу думку, Луценко мав вибачатись перед ним? - Якщо він мав вибачатись, то не в такій формі, в якій описував Колесников і Балога - у кабінеті й на п’яну голову з пляшкою коньяку. Я довгий час працював у МВС, спеціалізувався на розкритті вбивств, тяжких злочинів, бандитизму. І були невинно арештовані. Я вибачався, приходив у сім’ю, казав: "Хочете, можете скаржитися на мене в прокуратуру. Хочете, вискажіть всі неприємні слова, які ви можете висказати на адресу мене і підлеглих, але так склалися обставити, що ми помилилися". Після таких вибачень ніхто не скаржився і не наполягав на притягненні до відповідальності. ДРУГА СПРАВА ЛУЦЕНКА ВИРОСЛА ІЗ БЕЗАЛАБЕРНОСТІ ЙОГО ПІДЛЕГЛОГО - Якщо говорити про арешт Луценка, на вашу думку, в його діях є склад злочину? - Ні. - Але ж із працевлаштуванням свого водія він вчинив нечесно? - Я згоден. Там є порушення фінансової дисципліни, які легко виправляються. Тобто водію перераховується пенсія, а зайві отримані кошти Пенсійний фонд пропонує йому внести назад в касу. Якщо він не хоче, Пенсійний фонд подає до суд, і суд з нього їх знімає. Якщо в Луценка є склад злочину, заподіяння майнової шкоди, то тут відповідальність у вигляді штрафу, виправних робіт. Обмеження волі там немає. - У справі Луценка є другий епізод, пов'язаний з тим, що він продовжив зовнішнє спостереження за водієм Володимира Сацюка в справі про отруєння Ющенка... - В чому вина Луценка? Не треба було брати керівником апарату якогось свого знайомого, який ні дня не працював у системі. І треба було знати законодавство. Якщо оперативно-розшукова справа відносно водія Сацюка не знайшла свого підтвердження, згідно з законом, вона мала бути знищена. А для цього Луценко повинен був мати грамотного керівника апарату. Вийшло ж навпаки - він не лише не знищив, але і підшив до неї дві суперечливі постанови – одна закриває справу, а інша за підписом міністра продовжує закриту справу.. - Може, це була якась "підстава", провокація проти Луценка? - Це не була "підстава", це була просто безалаберність керівника апарату. - Ну і третій епізод, який закидають Луценку – святкування Дня міліції попри заборону прем'єра Тимошенко проводити гучні заходи. - Крім міліції, святкували тоді всі, і всі платили з державного бюджету. При чому платили Державному управлінню справами, тобто гроші перекладалися з одної кишені в іншу. Якби гроші пішли в приватну структуру, я б сказав: "Тут Луценко неправий". Ми вже навіть думали організувати фонд і зібрати 300 тисяч гривень з колишніх і нинішніх працівників міліції та віддати державі, щоб зняти цей епізод із Луценка. Ленін сказав таку знамениту фразу: "Формально вы правы, но по существу это издевательство". Так само епізод зі святкуванням Дня міліції: формально ніби прокуратура права, а, по суті, це знущання над всією міліцією України. Бо свято міліції просто стало святом всього українського народу. Тоді завжди найкращий концерт, найкращі артисти. День міліції - це один день, коли міліцію хвалять, а 364 дні її сварять. - Але ж це не привід влаштовувати під час кризи пишне святкування з "95 кварталом"? - Слідство не знайшло жодної гривні, які б було заплачено "95 кварталу" чи будь-кому з естрадних виконавців! - Хто ж тоді платив? - Вони співали виключно з любові до української міліції. (Москаль сміється) Так само як Потап і Настя, виходячи у біло-сердечних майках, думаєте, отримували за це гроші? Вони просто ідеологічно були на стороні Тимошенко. - Ви чули, що в справі про водія Луценка колишній перший заступник міністра на прізвище Михайло Клюєв дав свідчення проти Луценка? - Так говорять. Як сказав один класик: "Чем больше я узнаю людей, тем больше мне нравятся собаки". Так чим більше зараз Луценко читає свою кримінальну справу, тим більше він відкриває очі на своє оточення. Луценко як людина цивільна ніколи не міг збагнути, що таке лицемірство в міліції, про яке я йому весь час казав. Коли він приїжджав в область, весь генералітет йому казав: "Пане міністр, такого розумного ще ніколи не було! Це ви перший! Тільки ви нас виведете з цього болота". І Луценко в це свято вірив, казав мені: "Ти ж бачиш!". А я йому відповідав: "Кому ви вірите?". У таких випадках йому завжди розказував анекдот - вчителька приходить в школу на урок і питає дітей, що найбільш прозоре в світі. Один каже: "Повітря", другий: "Вода", третій: "Кристал", а один каже: "Моя бабуся і мама". Вчителька питає: "Чому?". "Бо тато, коли приходить п’яний додому, каже: "Я вас, бл...й, насквозь вижу". "Так само, - казав я Луценко, - з міліцейським начальством. Вони мені ці пісні ніколи не співали, бо я їх всіх бачив наскрізь. Вони співали їх міністру до вас і будуть співати міністру після вас. Ніколи їм не вірте. Зараз Луценко це зрозумів, читаючи кримінальну справу. БАТЬКО ЛЬОВОЧКІНА НЕ ПРИЧЕТНИЙ ДО СУДИМОСТЕЙ ЯНУКОВИЧА - Ви підтримуєте зв’язок з дружиною Юрія Луценка? - Ні, я з нею не знайомий, бо ми ніколи не дружили сім’ями. - Самого Луценка вважаєте своїм другом? - Я його вважаю своїм соратником. Я йому зобов’язаний і Жванії - це було їхнє спільне рішення взяти мене в список на виборах. Нібито я пройшов за квотою Жванії, але якби Луценко був проти, я б там не опинився. Ніщо не цінується так, як ставлення до людини, коли ти опиняєшся на вулиці. Так трапилося, що я опинився на вулиці після звільнення з посади заступника глави СБУ. Це сталося, коли секретаріат Ющенка очолив пан Балога. Було зрозуміло, що у нас спільної роботи не вийде, бо в 2001 році я його міняв на посту губернатора Закарпатської області. Якось я, будучи заступником глави СБУ, ввечері прийшов додому, включив "Інтер" і почув, що Москаль призначений заступником секретаря Ради нацбезпеки і оборони. Я мало не впав з ліжка. Наступного ранку я йду не до СБУ, а йду в РНБО. Хорошковський, який тоді був перший заступник, опинився на місці. Кажу: "Валерій Іванович, ти щось про моє призначення знаєш? Ви писали подання?". Він каже: "Я сам почув про це по телебаченню. Але ти приходь, сідай, ми тобі допоможемо". Хорошковський подзвонив Гайдуку, який був тоді секретарем РНБО. Але він навіть не знав про моє призначення, бо був у відрядженні. Тоді я їм кажу: "Віталій Анатолійович і Валерій Іванович, я вас дуже люблю і поважаю, але я не прийду на роботу". І я принципово на роботу не вийшов, зарплату мені не платили. Бо що таке посада заступника секретаря РНБО? Це - збитий льотчик. Якщо ти туди пішов, значить, визнав, що ти - збитий льотчик. - Так само як ви тоді, зараз намагається зробити Шуфрич, якого також призначено заступником секретаря РНБО. - З цієї посади треба йти з високо піднятою головою, аби не опускатися. - Призначення Балоги – це була помилка Ющенка чи спроба врятувати владу? - Найбільша. Глава адміністрації президента має бути високоінтелектуальною людиною, а не тупим вуйком з гір. - А Льовочкін – високоінтелектуальна людина? - Так, у нього інтелект є. До речі, я з його батьком довго працював. І батько Льовочкіна був дуже заслуженою людиною. У МВС були люди, яких поважали, а були, яких просто "чинопочитали". Старший Льовочкін був довгий час першим заступником керівника управління по виконанню покарань, потім працював керівником. І його саме поважали. - Була версія, що батько Льовочкіна якось допоміг Януковичу в питанні, пов'язаному з його тюремним минулим... - Ні, почитайте біографію Льовочкіна-старшого. Він ніколи не працював керівником у тих місцях, де сидів Янукович. - Ви підтримуєте контакт з кимось із високопосадових осіб нової влади? - Ні, я ні з ким не зустрічаюся. Я знаю багатьох, але я намагаюся з ними не контактувати, щоб не принести їм біди, бо вони можуть лишитися через мене посади. Я така фігура, що привертає до себе увагу. Особисто пан Могильов знає кожний мій крок. - Хочете сказати, що за вами слідкують? - Я не знаю, чи слідкують. Думаю, що ні. Але слідкували, коли при Ющенку на відповідну посаду в СБУ прийшов Тиберій Дурдинець. Я ж цю службу добре знаю, бо деякий час сам її виконував, ще при Радянському Союзі. Команда слідкувати надійшла, коли я дав інтерв'ю, де в непристойній формі висловився на тему отруєння Ющенка. Мене спитали: "А міг Жванія отруїти Ющенка на дачі в Сацюка?". Я кажу: "Жванія там так напився, що єдине, що він міг - це, коли захотів помочитися, переплутав і помочився в плов". І нібито, за чутками, Балога вирізав це, підкреслив і поніс Ющенку зі словами: "Бачите, що ви їли? Сечу Жванії!". І нібито після цього була команда розпочати за мною спостереження. Я провів півтора роки в судах по Жванії. І всі ми виграли, і підтверджено Верховним Судом, що Жванія має справжній паспорт і є громадянином України. Це єдина людина, чиє громадянство України підтверджено Верховним Судом. - Жванія заплатив вам гонорар? - Ні. Якби я працював за гонорар, Жванія програв би, і його б уже в Україні не було. На тему грошей ми з ним навіть не говорили. Ми лишилися друзями. Якщо відносно Луценка я можу сказати, що ми соратники, то відносно Жванії можу сказати, що ми - друзі. Я НЕ ЧУВ ПРО КРИМІНАЛЬНОГО АВТОРИТЕТА "ЮРА ЄНАКІЇВСЬКИЙ" - Ваш прогноз: Луценко буде сидіти чи його виправдають? - У мене песимістичний прогноз по Луценку. Я не ходив під слідчий ізолятор пити на Новий рік шампанське, бо воно нічого не дає... Я, чесно скажу, намагався переговорити на тему Луценка з одним суддею, просто дізнатися ситуацію. Він повідомив таке: "Нам сказали: "Як не буде сидіти Луценко, то сядете ви. А ви знаєте, за що. Як не знаєте, то ми вам нагадаємо". Тому сьогодні ми будемо йти іншим шляхом. Мітинги, протести, міні-революції, махання прапорами – це нічого не дасть. Будемо йти конституційним шляхом, а саме - підсудний має право на вибір суду. В Конституції написано, що обвинувачений може вибрати, щоб суддя розглядав його справу одноосібно, колегіально або судом присяжним. - Ви будете залучати суд присяжних? - Ми будемо його створювати. Іншого виходу нема. Це конституційна норма. Якщо Луценко скаже: "Тільки судом присяжних", значить, вибачте, це його конституційне право. А те, що державна не створила суд присяжних, то це не вина Луценка. - Це означає, що початок судового процесу затягнеться. - А куди Луценку спішити? - Тобто його задум - дочекатися виборів, зайти в парламент за списком Тимошенко і стати недоторканим депутатом? - Про що ми й кажемо! Хай створюють суд присяжних. Я думаю, на цьому тижні ми зареєструємо законопроект. Якщо не подобається мій законопроект, хай реєструють інший. Створюйте, я почекаю. Якщо ж Луценка не будуть судити тим судом, яким він хоче, це рішення ніхто не сприйме в Україні, а тим більше в Європі. Воно буде нелегітимне. - Що чекає на Луценка в разі ув'язнення? Правда, що на зонах для колишніх міліціонерів створюють спеціальні умови? - Так, це правда. І не вірте байкам про життя Луценка у слідчому ізоляторі, бо поширюють їх з метою дискредитації. Для цих людей - колишніх працівників міліції, суду, прокуратури, є спеціальне крило в СІЗО. - Там краще чи гірше, ніж у інших? - По-перше, він не сидить із уголовниками. Він сидить із такими ж людьми, освіченими, це не якісь урки. - З іншого боку, там складніше передавати послання, наприклад? - А для чого Луценку писати всі ці маляви? Йому що, треба грати в тюремні ігри? Тим займається інше крило, де сидять бандити й різної масті шахраї, вбивці. А Луценко хай читає кримінальну справу та художні книжки. - У нинішній Верховній Раді є кримінальні авторитети? - Є колишні кримінальні авторитети. - Хто саме? - Я не можу сьогодні відповісти на ваше питання, тому що свого часу зробив зауваження одному народному депутату, який на прохання Могильова написав на мене два депутатських запити. Після чого з боку Могильова розпочалася десь 23 перевірка моєї роботи в МВС. Якось цього депутата я зустрів у парламенті і сказав: "Я вас не знаю, і, мабуть, ви мене не знаєте. Але якби мене хтось попросив написати на вас, я би таке ніколи не зробив. Бо ви мій колега по парламенту". І всі колишні кримінальні авторитети сьогодні є моїми колегами по парламенту. - Наприклад, той же Луценко заявляв, що "Юра Єнакієвський – це кримінальний авторитет". Згодні з ним? - Коли я був на посаді, про цю людину ніхто нічого не чув. Якби він тоді був кримінальним авторитетом, то я би про нього чув. Його нинішній вплив, скоріше за все, пов’язаний з якоюсь юнацькою дружбою між Януковичем і ним. Вони ніби разом виросли. - Ви для себе вирішили, чи будете брати участь у наступних парламентських виборах? - Тільки по мажоритарці. Де саме, не скажу, бо Балога одразу проти мене виставить штук п’ять кандидатів або скупить усіх виборців на корню. (Сміється) - До речі, ви ж залишаєтеся "міністром" у тіньовому уряді Тимошенко? Це дає вам автоматичні привілеї на місце в списку БЮТ? - Звичайно, залишаюсь "міністром", але гарантій потрапляння до списку це не дає. - Які загалом, на ваш погляд, перспективи у Тимошенко? - Треба знати менталітет українського народу, нашу приказку "за одного битого двох небитих дають". Кого в нас любить народ? Ображених владою. Мені кажуть: "От Тимошенко неактивна". Не треба їй сьогодні бути активною! Хай вона береже свою енергію для майбутніх виборів. За неї все методично робить влада. Можливо, на вашому рівні, в колі високоінтелектуальних інтелігентних людей, є думки різні. Але внизу навіть ті, хто були її противниками, сьогодні стають прихильниками. Я ходжу серед простих людей і чую їхні розмови: "Ви бачили Юлю по телевізору, яка вона вже стала худа, як її влада замордувала, яка вона жовта? Як її шкода!". Я буваю на ринку і регулярно отримую прохання: "Передайте Юлі вишиту сорочку, якийсь сувенір, скажіть їй, що ми її любимо й поважаємо". Люди не знають, що я туди не вхожий. - Які перспективи в Януковича? - Януковичу потрібно було віддячити своїм соратникам, які допомогли йому стати президентом. Він це зробив. Але час іде. Колись покійний Кравченко мені і всім начальникам УМВС сказав: "Моя задача вам дати посаду і звання генерала. Решта – своїм горбом. Не будете - лишитеся без посади й без генерала". Такої тактики не притримується Янукович. Він сьогодні виконав свій обов’язок - віддячив своєму оточенню. Але якщо якась людина на посаді возика не тягне, для чого її тримати? Можливо, Янукович ще дочекається, коли уряд Азарова прийме пенсійний, житловий, трудовий і всі інші непопулярні кодекси, а далі його треба потихеньку відправляти у відставку. Якщо Янукович переломить ситуацію, і на їх місце візьме нейтральних менеджерів, незалежних від свого оточення, тоді в нього є непогані шанси на другий термін. Якщо ж Янукович лишить все так, як є, він разом з нинішнім урядом і своїм оточенням потоне в цій трясовині.