МУЗИКАНТ - завжди в ціні

Признаний Метр російського року К. Нікольський презентував свою нову програму в Києві

Нещодавно до Києва завітав московський інтелектуал, легенда руського року – Костянтин Нікольський. Чимала площа столичного ДК КПІ була вщент забита шанувальниками його творчості.

Довгожданий концерт майстра тривав близько трьох годин і вміщував в себе окрім інертної насолоди філософських композицій глядачами ще й цікаве спілкування з Метром. Зустріч із довгоочікуваним талановитим вокалістом скоріше нагадував творчий вечір. Присутні, за проханням самого К. Нікольського, задавали свої питання на будь-яку тему та, у формі елементарних записочок, передавали на сцену. Десь посередині концерту розпочався так званий «живий діалог із глядачем». Люди питали про різне але в основному питання стосувалися подальшого творчого життя митця. Із відповідей було ясно, що Гуру російського року не залишав своє покликання на протязі усього життя. І має надію випустити ще й свій сольний п’ятий альбом для якого матеріал вже є. Також Нікольський оголосив, що «дами серця» він не має і на сьогодні є вільним.

За допомогою бек-вокалістки, доньки К. Нікольського – Юлі та цікавого, неординарного електро-гитариста Ігоря Кожина шістьдесятилітній аксакал показав справжній клас українцям.

Високий, підтягнутий, цікавий та не вимушений у спілкуванні Костянтин Миколайович провів музичний вечір просто феєрично. Виконуючи на прохання глядачів деякі хіти по три-чотири рази гуру російського року з легкістю та усмішкою на устах співав про філософський плин часу та про добро і зло. Навіть занадто мудровані музичні композиції з депресивним присмаком Метр виконував позитивно, віртуозно володіючи всіма тонкощами струнної справи.  

Виконував К. Нікольський лише свої композиції тобто ті, які створив сам. Деякі з них київська публіка чула чи не вперше. Жалівся на безсоромний переспів пісень минулими «колегами по цеху» ісконно його автентичних пісень без належного тонування в голосі та недолугому тембруванні. Казав, що якщо б хоч половину гонорарів від своїх пісень виконаних іншими вокалістами отримав – мешкав би вже на ГОА. Критикував за бездушну подачу  «тухлого» матеріалу Андрія Макаревича та безсоромне списування музичного ряду Ігоря Крутого з творчості Тото Котуньо. 

При всій повазі до К. М. Нікольського постійне з його боку акцентування на святій місії, покладеній на його плечі небесними силами трішки дратує. Поза «ми – щось одне, а ви – щось зовсім інше» дражнить самооцінку глядачів і збурює негативні емоції. Та, дякуючи справжнім, щирим, енергетичним композиціям, які підкуповують своєю експресією та зваженим наповненням тексту людські серця Метру – К. М. Нікольському дозволено якщо не все, то – більшість з того, що не дозволено багатьом.

Загалом, концерт пройшов вдало, насичено та позитивно. Люди, що зібралися в ДК КПІ були давніми шанувальниками Метра в одній з ним віковій категорії хоча, і закохані зустріч не проігнорували. Всі залишилися задоволені виступом і довго не хотіли розходитися не дивлячись на пізню годину – біля десятої вечора. На біс як і прийнято К. Нікольський вийшов але вже один і заспівав на прощання свою коронну композицію – «Музикант». Адже, як зізнався сам митець від’їжджають вони до Москви в цей же день о дванадцятій годині ночі.