Класифікація витрат відповідно до Податкового Кодексу України

З 01.04.2011 р. набирає чинності Розділ III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) від 02.12.2010 р. № 2755-VI, який передбачає дещо інше визначення прибутку до оподаткування.

Зокрема, це стосується складу витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування. Почнемо з того, що в далекому минулому залишається поняття «валові витрати». В ПКУ воно замінене на «витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування». Прослідковуються спроби авторів ПКУ максимально наблизити класифікацію витрат бухгалтерського і податкового обліку, все-таки  структура витрат, що подана в ПКУ досить заплутана і дещо відрізняється від правил бухгалтерського обліку в частині формування собівартості продукції.

До вступу в дію Розділу ІІІ ПКУ валові витрати відображалися за правилом першої події (пп. 11.2.1 ст. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»). Відповідно  до норм ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконання робіт, надання послуг (п.138.4); інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони здійснюються, з урахуванням окремих особливостей (п.138.5). Тобто діє принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. До складу собівартості, відповідно до ПКУ, включаються всі витрати, які прямо пов’язані із виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, тоді як в бухгалтерському обліку,  відповідно до П(С)БО 16, у виробничу собівартість включаються змінні загальновиробничі і постійні розподілені загальновиробничі витрати. Відповідно до нових правил податкового обліку всі загальновиробничі витрати будуть обліковуватись у складі «інших витрат». Також, згідно з П(С)БО 16, до складу собівартості входять і витрати від втрати браку, що складаються із повністю забракованої по технологічним причинам продукції, а в податковому обліку фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції. Норми цих втрат/витрат встановлюються Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ).  Якщо КМУ не встановлено норм таких втрат, платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення відповідних норм КМУ.

Порівняння порядку визнання витрат в бухгалтерському і податковому обліку я відобразила в таблиці 1(див.нижче).

Розглянемо класифікацію витрат детальніше

Всі витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Кожен із зазначених видів витрат має свою розгалужену структуру.

Витрат операційної діяльності (пп. 138.1.1 ПКУ) складаються із собівартості та витрат банківських установ. Відповідно до ПКУ собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в ПКУ - це витрати, що прямо пов’язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до П(С)БО, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням Розділу ІІІ ПКУ.

Собівартість, в свою чергу складається із:

·      Собівартості придбаних та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (формується відповідно до ціни їх придбання з  урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу) та інші витрати, які беруться, зокрема, для визначення;

·      Браку (втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції)

·      Собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг)

 Витрати банківських установ включають в себе процентні витрати за кредитно-депозитними операціями (за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу); комісійні витрати (за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління); від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти (пп. 153.1.3 ПКУ); суми страхових резервів (ст. 159 ПКУ), а також деякі інші витрати, установлені в ПКУ.

Друга частина витрат - інші витрати (п.138.5, 138.10 –138.12,ст.140, ст.141 ПКУ). Інші витрати включають загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності, витрати минулих періодів/років, інші витрати.

На відміну від бухгалтерського обліку загальновиробничі витрати в податковому обліку визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони здійснюються.

 Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності відображаються в податковому обліку відображаються так як  і в бухгалтерському обліку, згідно з П(С)БО 16, але з урахуванням особливостей витрат подвійного призначення, витрат пов’язаних з нерезидентами, офшорами та витратами, що не включаються до складу витрат.

Перелік витрат, які не включаються до витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування  доповнився (п.п.139.1 ПКУ). Не включаються у склад витрат суми авансів, та витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок. Винятком є витрат, понесені у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації.

Документальним підтвердженням витрат є первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, фінансова звітність та інші документи, що пов’язані з нарахування і виплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Ми розглянули класифікацію витрат в порівнянні бухгалтерського і податкового обліку. Проте, дуже цікаво, якою ж буде нова форма Декларації з податку на прибуток, який буде порядок її заповнення? Будемо очікувати новин від Податкової адміністрації.

 Таблиця 1

Використані нормативні документи

1.      Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994  № 334/94-ВР.

2.      Податковий Кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

3.      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. №318.

Статью написала Ольга Олійник, консультант ГК «Афіна ФінТек»