Відверта розмова Владики Святослава із молоддю
18 травня 2011, 13:52
Власник сторінки
журналіст, політолог
Візит священика до Могилянки
Вчора пощастило бути на зустрічі нового пастиря українських греко-католиків із молоддю. Верховний Архієпископ Києво-Галицький Блаженніший Святослав спілкувався із студентством Києво-Могилянської Академії.
Скажу відверто – багато хто очікував на зустріч із верховним церковним кліриком нібито із президентом, але виявилось, Владика Святослав – звичайна досвідчена людина, інтелігентний чоловік з європейським образом мислення, майже мій ровесник, знаний на сучасних потребах не тільки молоді, а й взагалі інших світських питаннях.
Святославе знається на декількох мовах. Окрема риса єпископа – ставлення до будь якого питання з гумором. Й насправді, священик у своїх відповідях після співвідношення проблеми з Божим замислом закінчує думку або кумедною історією, або жартує під час розмови.
Подумалось, а як ще повинен поводитися сучасний церковний клірик? Не думаю, що удавана аскеза чи середньовічна строгість від церкви потрібні сьогодні нашому суспільству. Крім достатнього досвіду, геніальній обізнаності у багатьох позацерковних питаннях, глава УГКЦ наділений унікальною людською рисою, як чоловіча чарівливість. Не сумніваюсь, що за таким пастирем піде молодь. Можна сказати, що у Святослава є те, що так бракує наших політикам.
Патріарх Святослав запросив молодих людей „до діалогу з Божим Словом, яке проповідує Свята Церква”. На думку священика, в наш час вроджена юнацька релігійність, той пошук вічної Любові, якою є Господь, нерідко зранені та окрадені. Молодим людям важко дозволити себе любити, бо вони бояться бути обдуреними і використаними. Часто й самі не вміють любити, закриваючись у віртуальному світі, боячись вийти назустріч іншим.
Цікаво, що одним з перших запитань до Владики була тема про віртуальні соціальні мережі, чому Святослав Шевчук досі не має власної сторінки на Фейсбуці. На що священик з усмішкою відповів, що, на жаль, йому бракує часу на присутність у блогосфері, але зобов’язався якнайшвидше створити свій юзер та профіль.
Святослав наголосив, що молода Церква, яку часто пророки називали Господньою нареченою, не повинна боятися. Після цих слів подумалося, а чи сміливі самі люди, яких сьогодні доля навантажує випробуваннями у вигляді тоталітарної влади?
Молодий екзарх спілкувався на різні теми. Зокрема згадував своє дитинство і улюбленого композитора Вівальді (до речі, який також колись був священиком). Виявляється, Святослав добре грає на скрипці!
Ще один цікавий факт, який розповів Святослав. Йому довелося у свій час служити у збройних силах почилого в бозі СРСР та навіть присягати на вірність вже неіснуючій країні. Але це не завадило юнаку у 1990-х роках не розгубитися й він знайшов себе. Саме на ці роки припадає пік абітурієнтів у духовні навчальні заклади України.
Стосовно кадрової політики, Шевчук зазначив, що зараз УГКЦ та Львівська богословська Академія поставили завдання виховати таких священиків, і в першу чергу для села, які б були досвідченішими та обізнаннішими ніж сільські вчителі з вищою освітою. Ці священики мають розбудити у народі ту духовність, яка була притаманна українству на протязі століть.
Без церкви народ, як нація зникає. Ця аксіома підтверджується розповіддю священика про кумедний випадок, який стався з ним у Аргентині. Наприкінці ХІХ століття в цю латиноамериканську країну був дуже великий наплив української еміграції. Коли людей запитували, якої вони національності: чи росіяни, чи поляки, вони заперечували належність до тих народів, кажучи, що вони „Свої люди”. Якось довелося Святославові бути у їдальні, до якої також зайшов індеєць. Виявилося, що представник південноамериканського племені знався на українській мові! Коли Владика спитав його, хто його навчив українським словам, індієць серйозно відповів „Свої люди!”.
Отож, ми знаємо, що Церква спромоглася об’єднати багатьох українців на чужині та виховувала їх у патріотичному русі. До речі, пане Святославе привів багато прикладів, як у глобальному світові сьогодні виявляється багато двомовних українців. Тобто, у Канаді мешкають тисячі англо-україномовних українців, є іспано-україномовна діаспора, зараз вже маємо у Європі італо-україномовних заробітчан чи франко-україномовних. А у Бразилії та Португалії є багато португало-україномовних наших співвітчизників.
І це не дивує, а тільки дає привід для роздумів, що у сучасному світі потрібно робити все, щоб національні риси ніколи не зникали у людини, хоч вона тимчасово подорожує, заробляючи на хліб насущний, чи то народилася у прадавній українській діаспорі. Я вже не кажу про автохтону Батьківщину українців, де нам сам Творець велів зберігати свою автентичність.
Молодь Могиляки спілкувалася з Владикою майже до ночі. Але ж коло питань було необмежено: від екуменізму в Україні, Єдиної Помісної Української Церкви та патріотичного руху пластунів до венеричних хвороб, пов’язаних з розпустою деяких молодиків. Гадаю, молоді літа українського єпископа дають йому можливість з часом відповісти на більшість питань українців.
Мене особисто вразив спосіб спілкування єпископа. У розмові, будь то віч-на-віч чи з широким загалом, манера Святослава виключає офіційну штучність, яка так притаманна сьогоднішнім можновладцям.
Вважаю за доцільне та корисне, якщо б і Святіший Патріарх Київський та всія Руси-України Філарет звернув увагу на подібний досвід спілкування з українством. Хоча знаю, такі зустрічі з Владикою подеколи відбуваються, але сьогодні в Україні спостерігаємо ще більшу потребу спілкування із ієрархами українських церков. Від цих зустрічей в кінцевому результаті виграє все суспільство. Особливо зараз, коли українці перебувають під тиском антидержавницьких сил.
„Не соромтеся визнати себе християнами навіть перед тими, які вам забороняють це зробити. Якщо ви замовкнете – то каміння кричатиме! Хоч би як дивно це не звучало в сучасній молодіжній культурі, не страхаймося вигукнути Йому: «Осанна во вишніх!», – ці слова Глави УГКЦ сьогодні як ніколи здаються дуже влучними та актуальними.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.