Бидло в пагонах

- Отріцаю мусорскую власть! – крикнув Павлік в обличчя міліціонера – Шо сука сциш!? На коліна…

1.

- Отріцаю мусорскую власть! – крикнув Павлік в обличчя міліціонера – Шо сука сциш!? На коліна…

- Паша ти чого?

- На коліна я сказав! Гніда мусорская…

- Паша!

- Роби шо я кажу, а то ляжеш трупом… Поняв? Давай! – і тицьнув дулом пістолета міліціонеру в щоку.

Володимир опустився на коліна.

-         Паша, зупинись доки не пізно!

-         Ха! Пізно! Всього… сасєдушка. Піздєц. Прієхалі. Канєц. папсє танцуют всє.  ЛЮДА! – ГАРКНУВ ХЛОПЧИСЬКО ЗИРКНУВШИ В СТОРОНУ ПАРТ. Там сиділо близько двадцяти учнів. – Люда!

З гурту наляканих дітлахів встала дівчина.

- Обірви цій скотині пагони. А то воно це бидло трохи ахуєває. Не сци! Гірше не буде. Єслі шо ляжемо всі! – і єхидно посміхнувся. Дівчина стоїть – не рухається. Паша:

- Люд ти чого? Та не сци все буде в шоколаді! Підійди і вріж цій паскуді по пиці…

Люда мить вагаласть, потім:

-         Нехочу!

-         Люд, а Люда ти чьо?

-         Не-хо-чу!

-         Слуш сюда, ти сучка крашана, я ж поки що по доброму… Обірви пагони і вьо… Що тяжко так? Обірви а то я пристрелю когось…

Володя:

-         Паша, не чіпай її я сам обірву…

-         Нє-а. Хай вона! Хай почустує власть. – Паша усміхається – Давай! Людочка. Давай…

ПОСТРІЛ.

ПАША:

-         Наступний буде йому в голову. Поняла?

Люда:

-         Ага!

-         Пагони обірви.

Люда помалу підійшла до Володимира.

-         Дядь Володя, Я НЕхотіла.

Володимир усміхнувся.

-         Роби шо він каже і все буде нормально! Добре!

Дівчина кивнула головою, згодом рвонула спочатку на лівому плечі, потім на правому.

Люда:

-         НА!

ДІВЧИНА ПОДАЛА ПАГОНИ ХЛОПЦЕВІ.

-         на хуя вони мені. У себе тримай. На пам'ять. Сьодні всі ляжуть смертю храбрих. А ти, ти будеш жити… Ти потім усім роскажеш що тут було. Будеш звєздою. По новостях покажуть. Класно буде. От побачиш!

ЛЮДА

-         Я не хочу…

-         А тебе ніхто не питає… Я ТЕБЕ ВИБРАВ.