Чим відрізняється Тимошенко від Януковича?

Знайдіть десять розбіжностей

Ну…

Тимошенко – жінка, Янукович – не жінка.

Тимошенко вміє говорити, Янукович не вміє.

Тимошенко – демократ…

Отут починається найсмішніше. Тимошенко - не демократ. І ніколи ЮВТ демократом не була. Ніколи. І не буде.

Тимошенко – це зразок антидемократичного політика. Методи, якими діє ЮВТ, насправді мало чим відрізняються від методів російського прем’єра Путіна – тотальна влада, обмеження свободи слова, адміністративний тиск на всі інституції. Саме Тимошенко розробила законопроект про обмеження мирних зібрань у 2008 році, який намагався втілити в життя діючий глава МВС Могильов. Саме Тимошенко була звинувачена пресою в тому, що її представники намагалися корегувати репортажі, які можна показувати по ТБ, а які – ні. Саме Тимошенко обіцяла перед виборами в Севастополі «русский язык» і російський флот, одночасно обіцяючи на заході країни синьо-жовту благодать і несамовиту українськість всього, що рухається і не рухається. Всю лукавість і деспотичні наміри ЮВТ «пригладжує» певним чином її харизма. Її можна вважати ким завгодно, але поганим політиком чи стратегом – ніяк.

Янукович, програма якого так само маскується словом «демократія», міг би виглядати симетричним, дзеркальним відображенням ЮВТ, якщо б був самостійною політичною персоною. Напевно, мало в кого є сумніви в тому, що діючий президент всього лиш «підставна особа», така собі бренд-картинка, якою керують з політичного закулісся. В цей проект (під назвою «Янукович») були вкладені чималі інвестиції зацікавленими групами і відпрацьовувати доводиться без права зробити крок вліво чи вправо. На відміну від Януковича, якого просто поставили в конкретне місце для виконання завдань, Тимошенко є особою самостійною. Вона теж спонсорується зацікавленими групами, але в неї не інвестують, а вона сама залучає інвестиції, пробиваючись до влади заради особистих інтересів, а не заради лобіювання інтересів кредиторів (що теж важливо, але не на першому місці).

Здавалося б, можна робити висновок, який зробив напередодні 2-го туру президентських виборів ображений на життя екс-президент Ющенко – «суттєвої різниці між Януковичем і Тимошенко немає».

Але такий висновок буде помилковий. Різниця є. І надзвичайно важлива. Різниця полягає в інтересах цих двох політиків, від чого залежить державний розвиток. Якщо Янукович неодноразово демонстрував політику такої собі повної толерантності щодо стратегічних інтересів держави, перетворюючи країну у економічний і політичний васалітет іншої держави, у сателіт без права голосу, то амбіції Тимошенко цим задовольнитися не зможуть. Тимошенко має намір бути «владычицей морской», керувати від А до Я. Зрозуміло, що відчути себе справжньою царицею леді Ю не зможе, поки не облаштує навколо себе справжнє, повноцінне царство. Таку собі власну територію з власними порядками, незалежну, наскільки можливо, від амбіцій та планів чужоземних царів та царьків. Якщо васала Януковича задовольняє територія в 140 га, то царицю Тимошенко влаштує ніяк не менше, ніж 603 700 км². Для цього вона не зупиниться перед популізмом, сумнівними маневрами і навіть прямим обманом іноземних політиків. Лавірувати ЮВТ на човні своїх інтересів навчилася добре поміж айсбергами інтересів чужих, готуючи для себе своє царство – Україну. Типічний для багатьох країн, але рідкісний для нас випадок, коли особисті інтереси політика співпадають з державними інтересами.

Безперечно, для того, щоб була змога захопити владу, потрібна підтримка електорату. Тимошенко це чудово розуміє, обираючи ті лозунги та девізи, які дійсно актуальні. Вона вже не обіцяє відміни строкової служби в армії чи ще якихось «покращень». Це – банально. Наразі головне – це намір розправи над теперішньою політичною верхівкою від зам. генпрокурора Кузьмина до діючих президента і прем’єра та їх спонсорів.

Тут постає питання – це тільки лозунги чи дійсно наміри? Чи дійсно Тимошенко зможе і захоче «розпаковувати по карцерах» своїх заклятих опонентів, якщо отримає «кермо»? Що ж, питання відкрите. Але я особисто схильний вважати, що захоче. Достатньо проаналізувати історію взаємовідносин на осі «Тимошенко (не БЮТ, а Тимошенко)-ПР». Про це можна відкривати нову, дуже довгу тему. Але запам’ятався ефір у студії Шустера, здається 2007 року. Може не дослівно, але сказано тоді Юлією Тимошенко в сторону ПР досить емоційно було наступне: «Ви думаєте, що я забула про ваші коридорні розмови і погрози? Ви думаєте, що вам вдалося тоді залякати? Будьте впевнені, я цього не забуду ніколи». І в очах була помітна просто ненависть. Проста така жіноча, не політична, не «любамояукраїнівська», а проста особиста ненависть. Тому, проста жіноча помста виглядає логічною, що не відрізняє, а знову поєднує Тимошенко з Януковичем і ПР. Що ж, ще одна особиста амбіція, яка співпадає з інтересами держави.