Пенсійна реформа причавить нашу науку, як ту муху

Зараз наші науковці добряче отримають під дих від "рідної" влади.

Якщо нашому пересічному українцю дати завдання намалювати вченого, він тут же зобразить вам дідуся з сивою бородою, який, з ручкою, чи олівцем в руці, замислено дивиться в якусь дуже мудру книгу.
І він буде правий. Розквіт наукової діяльності як правило приходиться на п’ятдесяти, шести десяти, сімдесяти річний вік. Це аксіома, яка дійсна в усьому світі. Зовсім не виключенням є вчені які плідно працюють і в вісімдесятирічному і в більш похилому віці.
Звісно не виняток люди які зробили наукові відкриття, і здобули кандидатські та докторські ступені і в молодому віці, але гарантую вам що коли вони відзначать свій шостий десяток, то розуму, досвіду і знань у них тільки побільшає.
Тому якщо поглянути на науковий склад українських вишів, то тут ми побачимо, що більшість наших професорів має пенсійний вік, та незважаючи на це працює, і працює дуже плідно так що молоді треба ще вчитися і вчитися у них.
На даний момент, більшість вчених, які досягли пенсіонного віку, оформили собі наукові пенсії (а її, повірте заробити ой як не легко) та продовжують працювати в сфері науки.
Що ж пропонує нам наша пенсійна реформа? Вона нам прямо каже, або получай наукову пенсію, і сиди собі вдома, або на власному городі, де й роби собі відкриття світового значення хоч в математиці хоч в молекулярній хімії скільки заманеться. Або залишайся ще попрацювати в науці, але отримуй просту пенсію. А це зовсім людині не вигідно. Зараз так склалася демографічна ситуація, що студентів в вишах буде дуже мало, тому викладачі будуть мати зовсім невелике навантаження, і наукова пенсія буде вища ніж зарплата плюс проста пенсія. Почнеться масовий відтік наукових кадрів, причому кадрів які знаходяться в самому розквіті своєї діяльності. Тобто нашій науці і вищій школі наше рідне державне керівництво ще раз добряче наверне під дих.
Одним словом в вишах та наукових закладах, майже зовсім не залишиться працівників, бо молодь ті мізерні ставки ніяк не приваблюють, та як правило, досвіду та знань ще малувато.
Дуже кортить запитати що це – непродуманість поспішних дій, відверте глузування як з нашої науки, так і з народу, або може це «вороги народу» знов почали свою діяльність, як в 37 році, та нажаль на цей раз зовсім не вигадану. І що буде казати нам наш уряд коли схаменеться, знову: - «Ай – ай! Помилочка вийшла!» ну зовсім як з тим дванадцятирічним шкільним навчанням.
А може треба взагалі пенсійну реформу починати з іншого боку. Спочатку створити умови для роботи всієї нашої економіки, а не тільки для олігархічних підприємств. Підняти рівень забезпеченості населення, а потім вже займатися пенсійними непопулярними реформами.
Якщо хтось каже, що зараз криза, що зараз все погано, то таких розумників хочеться відіслати до роману А. Булгакова «Собаче серце», де один з героїв професор Преображенський каже що розруха це не стара баба з клюкою, а розруха знаходиться в голові. Те ж саме можна й сказати про кризу.