Каюсь,я был кандидатом в мэры Киева на последних выборах и не смог выиграть их в Леонида Черновецкого...

Об одном из смешных эпизодов из выборов мэра Киева рассказал гравный редактор "Перця" Михаил ПРУДНЫК в книге обо мне "Прозрения и курьёзы Украинского Нострадамуса"...

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР ЖУРНАЛУ «ПЕРЕЦЬ» ПРО ВИБОРИ В СТОЛИЧНІ ГРАДОНАЧАЛЬНИКА ПОЛІТОЛОГА ВОЛОДИМИРА БОНДАРЕНКА
      Портрет свого товариша журналіста,політолога і вже письменника Володі Бондаренка я побачив на дільниці під час виборів київського міського голови 30 ТРАВНЯ 2008 року. І одразу чомусь почав розказувати членам своєї сім»ї та кільком сусідам:
      - Це мій добрий знайомий Володя Бондаренко.Він працював в газетах «Молодь України» та «Аргументах и фактах».Публікує правду чи не в усіх виданнях України і часто заходить в гості в «ПЕРЕЦЬ».
    І люди,які бігцем проходили повз портрети інших кандидатів ,включаючи супервідомих –Леоніда Черновецького,Віталія Кличка та Олександра Турчинова,почали до мене прислуховуватися,підходячи все ближче до Володиного портрету.Спрацював отой радянський синдром дефіциту,коли наявність натовпу означало,що десь тут поблизу дають якийсь супердефіцит.
     А до мене вже чималенька юрба підійшла і усі почали дивитися на Бондаренків плакат,майже нічого не розуміючи.
     -Оце буде нова мітла,-показую я усім на нього,-яка вимете з Києва усі недоліки.
    - Господи,та скільки їх,таких «мітл»рветься до влади,-відповів хтось.
    І хоч люди й почали перетирати кісточки усім кандидатам,та все ж продовжували юрмитись саме під портретом Володі немов у вірші Володимира Маяковського : «Я себя под  Леніним чищу».
    Отак я й створював ажіотаж для журналіста і політолога Володимира Бондаренка.Сподіваюсь,що мені це зарахується.І не на небесах.
     Михайло ПРУДНИК,
   Головний редактор журналу «ПЕРЕЦЬ»