Уряд взявся за кредитні спілки

Недобросовісні керівники і засновники мали вдосталь часу та можливостей, аби на власний розсуд розпоряджатися капіталами кредитних спілок. Часто ці кошти використовувалися винятково для власного збагачення.

Фінансова система України побудована таким чином, що у багатьох аспектах громадяни мають право вибору. Зокрема, це стосується кредитних послуг.

З одного боку, комплекс кредитних та депозитних послуг надають банки, та у кризовий період довіра до них була втрачена. Відмова від зобов'язань, затримка виплати коштів громадянам, неможливість зняти гроші з рахунка та фактичне припинення існування низки банків завдали важкого удару всій фінансовій системі.

Альтернативний варіант отримання кредитних коштів для громадян - послуги кредитних спілок, які за своєю суттю є неприбутковими організаціями.

Їх засновують фізичні особи, професійні спілки та їхні об'єднання на кооперативних засадах для задоволення потреб членів спілки у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднання грошових внесків учасників.

Під час економічного підйому у 2008 році кредитні послуги набули популярності серед громадян, а саме явище стало масовим.

Якщо банківська система знаходилася у жорсткому законодавчому полі, то багато питань діяльності кредитних спілок і досі залишаються відкритими - не мають чітких норм та регулювання. Такі недоліки стали загрожувати громадянам і фінансовій системі України під час світової економічної кризи.

По-перше, погіршилося матеріальне становище громадян і знизилася платоспроможність населення. Кредитні спілки не отримували вчасно платежі, які повинні були надходити за кредитними договорами.

По-друге, прорахунки у кредитно-фінансовій політиці установ та недостатня увага до можливих ризиків призвели до розбалансування системи та кожної кредитної спілки.

Взявши на озброєння образ непереборного лиха у вигляді логічних наслідків економічної кризи, недобросовісні кредитні спілки відмовлялися виплачувати кошти громадянам за депозитними договорами, термін дії яких вичерпався.

За скаргами клієнтів держоргани перевіряли кредитні спілки, але карали їх лише незначними штрафами. Причому Держфінпослуг не мала права двічі штрафувати за одне і те ж порушення, хоча скарги від громадян продовжували надходити. Проблема залишалася невирішеною - люди не отримували власні гроші.

Недобросовісні керівники та засновники мали вдосталь часу та можливостей, аби на власний розсуд розпоряджатися капіталами своїх кредитних спілок. Часто ці кошти використовувалися винятково для власного збагачення.

Бувало, кредити видавалися знайомим на акційних умовах, а громадянам - під заставу майна, вартість якого була у рази вища від суми позики.

Хоча закрилося відносно небагато спілок - 10% від загальної кількості, однак це призвело до зростання напруги у фінансовій системі та втрати довіри громадян. Головне, що без коштів залишилися найбільш уразливі верстви населення - пенсіонери, які довірливо вкладали усі свої збереження на депозитні рахунки.

Для вирішення проблем галузі та ефективної роботи кредитних спілок Кабінет міністрів доручив Держфінпослуг розробити комплексний план заходів з врегулювання діяльності кредитних спілок.

Урядовий план, представлений у червні 2011 року, передбачає створення державного фонду гарантування вкладів членів спілок, обмеження суми кредиту на одного члена спілки, ретельні перевірки осіб, які претендують на керівні посади в спілках. Звертатиметься увага на наявність судимостей, освіту і досвід роботи.

Також будуть обмежені операції з готівкою як найменш контрольовані.

Перегляд фінансових нормативів роботи спілки, введення елементів наочності для оцінки ризиків і попередня діагностика проблемних аспектів повинні гарантувати належний рівень діяльності організації. План також передбачає удосконалення програмного забезпечення, пов'язаного з наданням фінансових послуг.

Передбачається обов'язкове членство кредитних спілок в об'єднаннях даних організацій, які будуть самоврядними структурами і самі себе контролюватимуть.

Обов'язковим буде передавання відомостей про осіб, що отримали кредит і не виконали своїх зобов'язань, в Бюро кредитних історій, яке створює базу даних для обмеження кредитування ненадійних позичальників.

Для зменшення ризику сімейного несумлінного бізнесу за рахунок коштів чесних громадян передбачається встановити обмеження для формування органів управління кредитних спілок особами першого-третього ступеня спорідненості.

Реалізація плану передбачає розробку механізмів досудового врегулювання спорів між споживачами послуг і кредитними спілками з урахуванням міжнародного досвіду.

Документ також зобов'язує керівництво спілок інформувати громадськість про умови діяльності компаній, можливості і ризики кредитної кооперації, захист управлінських і майнових прав членів спілок.

Держава робить усе можливе, аби громадяни могли впевнено користуватися послугами кредитної кооперації. Процес буде ефективнішим, якщо населення співпрацюватиме з державними органами, вказуючи на порушення у роботі конкретних установ. Захищаючи свої права, люди вдосконалюватимуть усю систему.