Владимир Бондаренко способствовал избранию Президентов в Корее и России,а в Киеве- провалу "молодой команды"

Под таким названием Альма-матер- газета "Молодь України" опубликовала интервью со мной

         ВОЛОДИМИР БОНДАРЕНКА: «ПЕРЕДБАЧЕННЯМИ МОЖНА І …ЛІКУВАТИ»

Володимир Бондаренко – відомий публіцист, політолог, міжнародний політичний радник, а ще має репутацію «Українського Нострадамуса». Це зумовлено тим, що його прогнози щодо розвитку політичного процесу в Україні, результатів різноманітних виборів справджуються з точністю до сотих відсотка. Днями пан Володимир завітав до редакції. Чому? – запитаєте. Відповімо: бо Володимир Бондаренко чимало років віддав праці в газеті «Молодь України» - на посадах політичного оглядача і навіть власного кореспондента по Півдню України. З цього й почалася наша розмова.

- Як ви потрапили в нашу газету? Який шлях перед тим пройшли, що закінчували й де побували в світі?
 -Потрапити в «Молодь України» мені довелося ой як непросто.Я висилав матеріали про сенсаційні події з півдня України майже рік. Тоді мені запросили на роботу в газету в кінці грудня, але я підійшов до головного редактора обласної молодіжної газети «Ленінський прапор»  Івана Крайнього і той сказав,мовляв, хіба буде комусь до тебе напередодні Нового року: «Їдь вже в січні. Хочеш, я зателефоную Володимиру Боденчуку ? Я  відмовився від його пропозиції, бо подумав, що він у розмові може не занадто схвально мене оцінити. Бо  хто  у 24 роки,як мені тоді було, коли всі думки тільки про дівчат, спорт, кохання  повністю віддається роботі? Кажу, Іване Миколайовичу, я сам домовлюсь. Телефоную завідувачу відділу Володимиру Олійнику і кажу: «Володя, редактор каже мені допрацювати до січня».  Він відповідає: « Будь ласка». Прошу його погодити це питання з Володимиром Івановичем. Олійник заявив,що все організує.
         «Виставляю» два прощальних стола в різних газетах Херсонщини,З якими співпрацював,, зі мною прощаються, кажуть гідні напутні слова. Приїжджаю 4-го лютого 1990 року  в «Молодь України» до Володі Олійника і кажу : « Так беріть же мене на роботу  по переводу».Але виявилося,що Володимир Іванович Боденчук, таке «добро» Олійнику не давав і запропонував мені  «попрацюєш  на гонорарах. Я опинився  в абсолютно  абсурдній ситуації :і додому повертатись неможливо,  і в Києв  на роботу не беруть. «Даху » над головою теж немає. Ще і тато заплатив багато грошей за прописку в Києві, бо на той час прописка в столиці була обов’язковою умовою влаштування на роботу.  І я шість місяців мучився: спав по кабінетах, підвалах, на горищах. І тільки через півроку мене офіційно запросили  в орган  ЦК компартії України  «Робітничу газету» , навіть давали місце в гуртожитку, але я віддав перевагу  «Молоді України»,куди мене оформили на найменш оплачувану  посаду обліковця листів на 90 карбованців.  Хоча це для мене було трохи принизливо.Бо я свого часу вчився в Москві разом із онуками видатних маршалів СРСР, із дітьми гсекретарів ЦК КПРС та союзних республік.Але я вважав,що не посада  прикрашає людину,а вона її.І натхненно шліфував у «Молоді України» свою журналістську майстерність. 
- Що найбільше запам’яталося під час роботи в газеті? Чи атмосфера редакційного побуту сприяла розвитку вашої особистості?
Запам’яталося, що тоді було дуже багато молодих і вродливих дівчат в газеті «Молодь України». Врізалося в пам»ять і те,як  ми виходили пити пиво і квас поруч із  комбінатом  «Радянська Україна»,а в черзі до бочки вже стояли  масовка з кіностудії імені Довженка- хто  в будьонівській формі, хто в гітлерівській , а хто і в стародавньому слав»янському одязі (в залежності від того,яке кіно знімалося).І це було так дивовижно-якісь «вікінги» чи монголо-татарська піхота  біля нас в черзі по квас.
Залишилася в серці і  боротьба за незалежність України ,  заборонені на той час синьо-жовті  прапори  і гасла про те, що Україну обкрадають, що якщо вона вийде з під гніту СРСР ,то  стане однією з найсучасніших країн Європи.

- Початок 1990-х епохальні роки для становлення нашої  державності. На чому вважати найперше зосередження й  якнайліпше застосувати знання й набутий досвід в роботі публіциста?
       Я відразу вступив в розумну боротьбу за незалежність України і закликав зберегти все найкраще від СРСР і закласти підвалини незалежності України. Пора  була епохальна, коли звичайний  генерал –майор міг стати Міністром оборони України як, скажімо, Костянтин Морозов.
      Особливо запам’яталася заява першого керівника Народного Руху України  Івана  Драча тим,хто не вірив в незалежність України: «Я дітьми своїми клянуся, що таке буде».
     Залишилося в серці і те,як  газета «Молодь України» конкретно працювала на розбудову України, допомагаючи в цьому  першому Президентові України Леоніду Кравчуку.

- Чому завершили роботу в редакції? Що спонукало до переходу від конкретної й прикладної публіцистики вже безпосередньої до політики та її складових – політичних технологій, іміджмейкерства тощо?
Поневірявшись в Києві, без житла, я  пристав на призначення мене  власним кореспондентом газети по півдню України.І повернувся додому в Херсон.  Пропрацювавши декілька років на цій посаді, я дуже захопився іміджмейкерством ,  як консультант прийняв участь у виборах в Росії в команді тодішнього прем’єр-міністра Російської Федерації в 1995 році,  а в 1996-му  -у виборчій кампанії першого Президента Російської Федерації Бориса Єльцина. Пройшов від азів до вищого пілотажу в галузі політтехнологій як українській легіонер в російській царині політтехнологій . Повернувся в Україну і вирішив довести – є пророки в своїй Вітчизні .

- Чим цікава ця сфера діяльності? Чи не торкнулася й Вас теза, що побутує в цій царині, мовляв, «політика – то брудна справа»? Чи можливе існування тут, зберігаючи, водночас, в душі  й поведінці усі десять Божих заповідей?
-Політтехнологи – це творці Президентів.  Невипадково, що в суспільстві побутує така думка «свита робить короля» і  «творцем» найперших осіб у державі- іміджмейкером та  політтехнологом найвищого гатунку, начувшись легенд про те,як  один художник вирішив малювати  портрет короля.. Охорона його не пропускала  і тоді він розганяє охорону, заходить до короля і каже: «Я хочу малювати Ваш портрет» і починає це робити.
     Взагалі ж брудні справи роблять брудні люди. Треба щоб до політики долучалися люди з світлими помислами, чистими руками. Треба запалити свічку і вона освітить темряву навколо.

- На якому етапі своєї нової роботи Ви помітили, що можете прогнозувати розвиток подій та явищ? Як це конкретно сталося?
Ще працюючи в «Молоді України» ,я  написав передмову до книги Красиміри Стоянової про Вангу І це  мене дуже надихнуло. Тоді я почав давати невеликі прогнози в нашій газеті. Працюючи власним кореспондентом по півдню України, я написав про перебування в Херсоні Павла Глоби, поведінка якого дуже вразила хабарницьким ухилом. Він казав: «У вас під Херсоном є Південноукраїнська АЕС і вона може вибухнути». Але якщо місцеве влада,мовляв, почне з ним співпрацювати (читай «давати йому гроші»), то вона не вибухне. Мене це настільки вразило, що я спочатку  почав майже жартома давати прогнози зворотні глобинським. І всі вони почали   збуватись.
           І тоді я вперше замислився про те,що може в мене і справді вийде передбачати. І почав робити серйозні прогнози,які  теж  втілювались у життя!А зараз усвідомив і секрет свого успіху. По-перше,  це дослідження очолюваного мною  Інституту політичних та соціологічних досліджень, По-друге,щось від Бога, в якого я вірю. А ще –інтуїція, яка дозволяє робити мені найточніші передбачення. А ще моя глибока переконаність в  те, що не тільки від великого до смішного- один крок, а й від смішного до великого теж не так і багато  кроків. Якщо всі вони  виважені, і абсолютно  точні. Мій девіз: «Перемагати та жити». Якщо ми з вами перемагаємо, то це означає, що ми будемо жити і добре розвиватись.

- Чи можете назвати конкретні факти з діяльності, функціонування політичних сил, партій чи течій, коли саме завдяки Вашим передбаченням сталися позитивні, чи, навпаки, негативні результати? Як реагували з цього приводу ці «жертви» Ваших прогнозів?
Найбільше пишаюсь тим,що передбачив обрання Барака Обами, Президента Віктора Януковича,Польщі-Броніслава Комаровського і ще багатьох. І навіть спільно із Миколою Новосадом- перемогу збірної Іспанії на недавньому чемпіонату світу з футболу!
     Якось я навіть передбачив перемогу Президента Південної Кореї Кім де Джуна,з яким співпрацювала знаменита міжнародна консалтингова компанія «Ніколо М»,яку я тривалий час представляв в Україні до того як очолив Інститут політичних та соціологічних досліджень ім.. Тараса Шевченка.І тоді,зокрема,ми не порекомендували його команді під час виборчої кампанії використовувати надзвичайно красивий у поліграфічному відношенні плакат,на якому пан Президент охоплював руками глобус.Нагадаю,що його попередники були засуджені за корупцію.Не рекомендуючи «запускати» в маси  «плакати з глобусом», ми не хотіли допустити можливих натяків з боку його конкурентів на те,що корупція в Південній Кореї,можливо,набуде вже планетарних розмірів!
     Щодо негативних результатів – це цікаве запитання. Я  справді почав давати іноді негативні прогнози. Зокрема, підійшов якось до тодішнього народного депутата  О.О. Кучеренка і сказав: «Олексію Олексійовичу, ви зазнаєте поразки на виборах народних депутатів». Він дуже обурився , не повірив і... програв  ті вибори. Проте згодом під»їхав до мене на «Мерседесі» і запросив до співробітництва.
     Передбачив свого часу на парламентських виборах у Запоріжжі і поразку нинішнього заступника мера Києва  Анатолія Голубченка, всього на всього прочитавши його листівку, в якій був заголовок «Вчитись ніколи!». Я пожартував, що йому вже пізно вчитись. І він дійсно програв ті перегони.
    Передбачив я і поразку Юлії Тимошенко і навіть виграв парі у народних депутатів із її оточення.
 Як відреагували «жертви» моїх прогнозів?  Більшість  людей почали з нами товаришувати. Бо факти -вперта річ. Люди, які хочуть досягнути успіхів, повинні працювати з найдосвідченішими фахівцями і прогнозистами. І якщо мене таким  вважають, то я з усіх сил прагну не розчаровувати народну думку.
   Цікаво,що недавно парламентська газета «Голос України» написала про мене як,уявіть собі,про прогнозотерапевта,довівши,що точні передбачення,добрі побажання і навіть щирі компліменти ще й лікують людей від багатьох болячок.
       -У Вас були зустрічі  і з Президентами.Як взагалі потрапити до них на прийом?
       -Дуже складно підібрати якогось особливо цінного сувеніра для такого високого співрозмовника.І мені вже не раз доводилося вручати їм наші козацькі шаблі,доправляти не одну бочечку горілки «Третій президент» із побажанням для глави держави переобратися тричі підряд.
    Але якщо серйозно,то найголовніше в цій справі-треба бути настільки обізнаним  у питанні,яке цікавить Президента,щоб він захотів вислухати міжнародного політичного радника на рівні з кращими вченими і практиками своєї країни.
      -Який найцікавіший випадок із своєї практики пригадаєте?
     -Мені недавно потрапив на очі сорокарічної давнини детектив Томаса Рооса «Вибори».У ньому розповідається як вождь Акомоло з африканської країни Альбертія запросив міжнародних радників для забезпечення власного обрання в боротьбі з арабом Алхейджи сером Алакада Меджаром Фулавою.Під час «великих перегонів»  використовувались літаки-як для розкидання листівок,так і для того,аби кандидат міг приземлитися й потиснути руки своїм виборцям.А нас,Правда,на іншому кінці світу запросив схожий невигаданий вождь,і ми в ході тієї кампанії теж використовували літаки.
- 

- На завершення розмови, чи не могли б спрогнозувати розвиток сучасного політичного процесу в Україні?
       -В Україні будуть вибори до Верховної Ради за мажоритарною виборчою системою, як мінімум 50/50. Партія регіонів не набере на них  більшість,  і ,не виключено, сформує більшість в парламенті за рахунок депутатів- мажоритарників, багато з яких  увійдуть в неїпісля обрання.
          Кінця світу в 2012 році не буде, як пророкує багато оракулів. Україна спробує гідно провести Євро-2012. А ще наша держава  спробує цивілізуватись, бо ,на превеликий жаль ,в Україні як і в Київській Русі те, що відбувається, можна охарактеризувати тільки одним словом. Коли у великого  історика Карамзіна запитали: «Що роблять в Росії?», він  відповів: «Крадуть». Так, ось у нас, на превеликий жаль ,продовжують красти, а шлях порятунку в України полягає тільки в одному:  скинути крадіїв- олігархів з шиї Вітчизни.
      Тільки тоді, коли  більшість українців виповзуть із жебрацтва, перейшовши до лав справжнього середнього класу , в Україні з’явиться майбутнє. Інакше  ми підемо шляхом латино-американських диктатур з насадженням наркомафії ,порнобізнесу та іншої гиготи.. І цього дуже сильно хочеться уникнути і ,зокрема, наш Інститут буде докладати зусиль аби Україна не скотилася в прірву Середньовіччя.І  я дуже радію, зокрема, що і завдяки  моєму відкритому листу до Президента України була усунена від влади «молода зажерлива команда»  мера КиєваЧерновецького. Сподіваюся, що скоро буде усунений від влади  і він сам.
      І я надалі буду боротися проти порнографізації  та розкрадання  України. Передовсім своїми точними передбаченнями і для газети «Молодь України», на відродження якої я дуже  сподіваюсь.
    Юрій БРЯЗГУНОВ.