До зверхників українського народу

Панове зверхники, ви ставитеся до українського народу як власники до безвільної та бездумної худоби.

Ви склали конституцію, в котрій народ обізвали «єдиним  джерелом  влади  в  Україні». Не владою, ні, всього лише джерелом влади для вас. В тій же конституції ви ретельно виписали свої повноваження та їх забезпечення, але жодним чином не передбачили головний обов’язок держави, забезпечити ефективне управляння країною її єдиними і повноправними власниками - громадянами України.

Зосередивши в своїх руках повноту влади в Україні, ви розвинули свою корупційну продажність до одного з найвищих світових рівнів та почали неймовірно збагачуватися за рахунок пограбування українського народу. Цього вам виявилося мало, і ви, використовуючи привласнені правові механізми, почали перетворювати українців на кріпаків. Отриманням міжнародних кредитив ви грабуєте і майбутні покоління.

Через ваші суди вас неможливо притягнути до відповідальності за невиконання ваших брехливих передвиборчих обіцянок.

Ви організували безліч партій та громадських організацій, в котрих начебто захищаєте наші інтереси.

Ви влаштовуєте між собою війни за право нас та нашу країну грабувати й експлуатувати, при цьому через ваші мас-медіа робите нас вболівальниками ваших змагань за право нас гнобити.

Ваші журналісти нас привчають до ваших зловживань журналістськими розслідуваннями. Шляхом зомбуванням через ЗМІ ви зробили зловживання і злочини нормою в свідомості українця.  Ви чесне зробили невигідним, наповнення української держави ви перетворили на її грабунок, замість об’єднання нації - сієте ворожнечу.

Останнім часом ваш цинізм став безмежним. Вустами президент Національної Академії наук України Бориса Патона, президент Національного університету "Києво-Могилянської Академія" Сергія Квіта, ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леоніда Губерського, директора Міжнародного центра перспективних досліджень Віри Нанівської, директора Інституту українознавства Петра Кононенка та подібних,  ви від нашого імені висловили подяку та підтримку головному серед вас за те, що він начебто бореться з пограбуванням нас вами.

Що може бути безглуздіше? Хіба що Городничий з комедії М.В. Гоголя з його розповіддю про унтер-офіцерську вдову, котра сама себе висікла.

Вчені мужі, цілком серйозно звертаються до Президента з тим, що М.В. Гоголь так їдко висміював позаминулого століття. І Президент їм дякує за це! Маразм, а враховуючи, що це все прикрашається ще й риторикою про демократію, то і блюзнірство.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Руйнація України зупиниться і почнеться розвиток з появи вчених, громадських діячів та політиків, котрі робитимуть діаметрально протилежне нинішнім зверхникам – почнуть розвивати найцінніше, що є в Україні – українців, їх свідомість, нестимуть людям суспільні знання та об’єднуватимуть націю навколо спільних цінностей та інтересів, допомагатимуть набути необхідний досвід управління своєю країною та своєю долею.

І коли українці почнуть ставати повноцінними господарями своєї землі та своєї долі, тоді зверхники перетворяться в найнятих суспільством технічних виконавців волі суспільства, сформульованої у законах суспільства та в інтересах суспільства.

Свідомі й освічені українці зроблять те, що на сьогодні зробили інші цивілізовані народи – поставлять над собою свій спільний інтерес та будуть його берегти й шанувати найвище всього іншого, бо він ніколи не зрадить, не поцупить, не матиме інших, відмінних від інтересів суспільства цілей.

Таким чином відбуватиметься зміна суспільного устрою в Україні, розвиток громадянського суспільства та перехід до демократії. Для українців стане звичним говорити про те, що для них закон понад усе, бо то їх закон і для них закон. Цілком природнім шляхом ми об’єднаємося з усім цивілізованим світом та будемо допомагати те саме робити нашим сусідам. Нас чекає славне й успішне майбутнє.

А згаданим підписантам рекомендую перечитати безсмертний твір М.В. Гоголя «Ревізор», там вони знайдуть для себе багато чудових ідей. Таке враження, що Микола Васильович писав його саме для них. І про них.