Битва за демократію. Хроніка

З самого ранку 8-го серпня на Хрещатику було людно

Два табори, які розмістилися біля Печерського суду, готувалися до свого вже звичного життя. Найманці Олега „Палачнікова” ще не „умікнули” свою апаратуру, тож в центрі міста було відносно тихо.

Організовані групи людей шукали своїх координаторів, які вказували на місце проведення мітингу. Міліція, разом з народом, також не спала. Автобуси з затонованими вікнами вишикувалися бампер до бамперу по обидві сторони вулиці Богдана Хмельницького, а також чимало їх стояло на Хрещатику. Дужі хлопці в обладунках хто спав, хто чергував, але вчувалося, що вони готові до будь-якої дії.

Це було видно на конкретному прикладі. Як відомо суд заборонив проводити на Хрещатику будь-які акції протесту (окрім найманців Калашникова-„Палачнікова”), тож опозиції доводиться хитрувати і встановлювати намети під виглядом громадських приймалень народних депутатів. Коли активісти Народного Руху України зранку встановили два намети, то до них підбігло декілька працівників міліції в цивільному. Виникла суперечка щодо законності встановлення „тимчасових архітектурних форм”. Посперечавшись, сторони залишилися кожна при своїй думці, але обабіч наметів стали чи то „беркутівці”, чи то представники інших „пернатих”, тож встановити решту наметів не було ніякої можливості.

Тим часом сцена для виступів опозиції монтувалася під одноманітно-дерев’яні звуки, які долинали з табору „калашниківців”. Ці хлопці не заморочуються щодо виступів. Записали собі аудіофайли з промовами, звинуваченнями і навіть звуками аплодисментів. Цікаво, чи приживеться це „фанерне ноу-хау” в українській політиці?

Незабаром розпочався мітинг опозиції. За відсутності Тимошенко, роль головного обвинувачувача режиму Януковича і Партії регіонів взяв на себе Турчинов. Він розповідав про перебіг подій в залі суду, закликав до активної боротьби, апелював до почуттів працівників міліції. В тому ж ключі виступали й інші представники опозиційних партій, а також лідери громадських організацій і громадських ініціатив. Симптоматично те, що кожен виступаючий розпочинав свій виступ з вітання: „Слава Україні!”. Тим самим підводиться риска під інертністю і заграванням з люмпаками – зараз не до ігор, країна на порозі тоталітаризму. Кульмінацією виступів стало оголошення про створення Комітету опору диктатурі. Цей документ підписали голови всіх опозиційних парламентських партій.

Вдень температура повітря підвищувалася і людям стало важко тримати себе в тонусі. На сцені з’явилися гурти, які підтримували настрій мітингувальників патріотичними і сатиричними піснями. Якось непомітно втихли „палачниківці”, „беркутівцям” підвезли пельмені і вони, прокинувшись, підкріплювалися не виходячи з автобусів. Так непомітно день добігав кінця, коли з Печерського суду почали вивозити Юлію Тимошенко в Лук’янівський слідчий ізолятор. Намагання мітингуючих цьому завадити, розбилися об декілька кордонів спец підрозділів. Після короткої сутички „автозак” вирушив по своєму маршруту і сторони залишилися на висхідних позиціях до наступного судового засідання.

З приводу вечірніх подій є декілька міркувань. Добрі слова, звернені до „беркутівців” набагато краще звучать, коли вони підкріплені добрячою каменюкою. На мою думку, Янукович зробив висновок з подій 2004 року і тепер серед тих „беркутівців”, що стоять на Хрещатику випадкових людей немає. Всі готові до дії, готові застосувати кийка, кайданки і інші спецзасоби, що вони й неодноразово демонстрували. А лідерам опозиції необов’язково кричати в мікрофон про свої наміри перекривати вулицю – ця дія має бути раптовою і несподіваною.

Маховик подій стрімко розкручується. Громадяни мають пройти тест на свідомість – чи готові вони захищати свої конституційні свободи, чи схиливши голови підуть в ярмо.

Далі буде...