Напередодні незалежності!

Думки...

Ось вже минає 20 років з дня проголошення Незалежносі. Нашої з Вами НЕЗАЛЕЖНОСТІ!!
Що ж отримала Україна, а значить і всі ми за цей час?
Спочатку отримала "ЕЙФОРІЮ СВОБОДИ". Кожен всередині себе плекав думку, що ось тепер, коли ми отримали свободу віід "братніх республік-сестер" до нашого загального щастя залишилося крок, ну максимиум два... Але куди робити цей крок? Одні не розуміли в який бік іти, бо їх виховала Радянська система, яка зовсім не розглядала варіанту "політичного розлучення", інші, а саме молодь, бо в них тільки починалося становлення свідомої особистості, жили в очікуванні світлого забезпеченого системою завтра, яке так і не настало. Були й треті, які зрозумівши ситуацію "тимчасової Анархії" спритно почали все розтягувати. І лише одиниці взялись за розбудову незалежної держави.
На зміну "ЕЙФОРІЇ СВОБОДИ" прийшла епоха "ГЛИБОКОГО РОЗЧАРУВАННЯ". Особливо це зачепило людей старшого та середнього віку, але не оминуло й молодь. Люди почали зневірюватись у цінностях незалежності, бо не платили зарплати бюджетникам (вчителі та лікарі її отримували раз на рік, працівники культури не отримували взагалі, а шахтарі по цій причині навіть ледве не повалили режим. Будуючи все життя покращення люди отримали розвал і розкрадання всього того, куди вони вклали своє здоров"я. Кучма, прийшовши на заміну Кравчуку, ситуацію не змінив. Він лиш побудував режим, який здалеку нагадував стабільність. Прийшов 2004 рік. Система була розхитана як зовні (національний борг України зашкалював), так і з середини, коли людям ось-ось мав увірватися терпець. На національній ідеї та вже майже забутому патріотизмі люди почали скидати з себе ярмо "РОЗЧАРУВАННЯ", змінюючи його "НАДІЄЮ". Вправна "помаранчева команда", скориставшись ситуацією і довірою людей прийшла до влади. Очікувалося дуже багато "змін на краще",дуже багато можна було б змінити на цій хвилі "НАЦІОНАЛЬНОГО ПАТРІОТИЗМУ" та що сталося? Замість того, щоб працювати на користь держави "команда" почала стрімглав ділити портфелі та сфери впливу. Про звичайного "рядового українця" знову забули. Люди отримали відчуття, що їх  просто використали. Прийшла нова хвиля "ГЛИБОКОГО РОЗЧАРУВАННЯ", підсиленого почуттям втраченої гідності. Мабуть саме тому на останніх президентських виборах на заміну режиму безнадійного "мямляння" до влади прийшов режим, що мав команду. Так, режим бездарів і бандитів, але з певною послідовністю дій. Команда почала примітивно вистроювати систему під себе. Почала змінюватися система цінностей. Замість "гірше чи краще" почалося " на волі чи за гратами". Дійшли навіть до спроби "посадити до в"язниці демократію". Ні, не в образі Тимошенко чи Луценко. Вони й самі були причетні до розбудови системи, яка їх почала карати. Я говорю про сам спосіб боротьби з інакомислячими. Проти громадян своєї країни "бандитьський режим" вивів тих, кого боїться сам найбільше - працівників системи МВС, сподіваючись на те, шо міліціонер почне поважати того, з ким він все життя боровся - бандита. Купити МВС можна, купивши міністра та пару генералів. А чі можна купити свідомість людей. Чи її простіше вкрасти, залякавши спецсназівськими кийками?
Тож що ми отримали за 20 років? Повне нівелювання думкою простого народу, зменшення українців на 12 мільйонів, 30 мільйонів абортів, національний борг понад 10 тисяч доларів на кожного навіть новонардженого громадянина.... Цей список можна продовжувати без кінця. А можна зупинити! Бо хіба цю незалежність ми виборювали!???