Записки украинской сАмасшедшей

29 серпня 2011, 05:41
Власник сторінки
копирайтер, PR-щик, политтехнолог
0

Роман Лины Костенко запланировала прочитать в пляжном режиме, поэтому отложила чтение на август. И так сложилось, что страницы о первом аресте Тимошенко читала в день ее второго ареста, а окончание романа

(о Памаранчевой революции)  дочитывала в день 20-тилетия украинской Независимости. И подумалось, что Лина Костенко одна из немногих живых, удерживающих линию национального спасения….

Я откладывала эту книгу «в долгий ящик»  еще и потому, что слышала немало недобрых отзывов. Еще до начала чтения решила для себя: обязательно опишу свои ощущения, и не буду снисходительной, если не понравится, так и напишу… (Она снисхождения не ждет, и, самое главное, в нем не нуждается. Это Она снисходит до того, чтобы оставаться нашей современницей.)

Мой вывод таков:  это  – не пик творчества Лины Костенко, но, безусловно, выдающееся события украинской литературы. Объясню свою мысль. Костенко – гениальный поэт. И в поэзии она входит в тройку украинских гениев. (Жаль, что поэзия плохо поддается переводу, а то ее гениальность заметили бы и в мире.) Ее роман не гениален, но состояние украинской литературы таково, что он мощно выделяется на общем фоне.

А теперь о моих ощущениях подробнее. Первые страницы читала насторожено, скептически. Но на фразе «Гоголь – це російський письменник, але це – український геній» я перестала быть сторонним наблюдателем и погрузилась с головой.  Как старая книгоманка, я могу внушительный томик глотнуть за день-два. С «Записками» так не получалось. Не потому, что текст пестрит апокалипсными подробностями (они то меня как раз не очень задели).  Я не могла сразу употребить много текста из-за его насыщенности, как сразу нельзя съесть много меда. Привычную для ее поэзии щедрость метафор Костенко перенесла и в прозу. (Более того, мне кажется, она даже изобрела такой прием, как сдвоенная метафора).

Единственное, что мне не понравилось, факт, что повествование ведется от имени мужчины. В том смысле, что мне показалось, что мужчина не совсем достоверен. Ну, не получилось у автора перевоплотиться в противоположный пол. Это скорее мужчина такой, каким его видят украинские женщины (в том числе и я). Или я не права? Вот было бы интересно услышать мнение самих мужчин по этому поводу.

«Записки» - это, безусловно, постмодерн и не совсем литература. На мой взгляд, это – фиксация национальной рефлексии. Для тех, кто еще не прочитал «Записки» хочу процитировать несколько из сотен и сотен зацепивших меня фраз, которые обязательно станут крылатыми:

«У нас така глибока чаша терпіння, що здається вже і без дна.»

«Суспільство мало того, що хворе, воно ще й виразно плебейське.»

«Глобалізація глобалізує всі проблеми і ні одної не зменшить. Зменшиться тільки роль держави, деякі скотяться по глобусу, як сльоза.» 

«Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.»

«Кожному поколінню сняться свої кошмари.»

«Лінію фронту національного порятунку у нас давно вже тримають мертві. А перемогти можна, лише коли її тримають живі.»

«Мужчини імперських націй мислять категоріями сили. Мужчини поневолених, але гордих націй мислять категоріями свободи. А такі, як оце ми, все надіються що якось воно буде.»

«Манія величі – це хвороба. Комплекс меншовартості – теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем, як Поприщін у Гоголя. А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахою і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки.»

«Нашого цвіту по всіх борделях світу.»

«У нас тепер така свобода, наче сміттєпровід прорвало.»

«Опозиція призначила громадянську акцію «Повстань, Україно!» Не повстане. Акції призначаються, повстання – ні!» 

«Люди не знають кого вибирати, бо не можна ж вибирати когось з нічого.» 

«Телеекран над Майданом – як збільшувальне скло Історії. Я не пізнаю цих облич – вони прекрасні.» «Все одно за владу буде соромно, за будь-яку владу час від часу буває соромно. А от за Україну соромно вже не буде, і моє місце серед цих людей.»

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Пользователи
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.