Чи ми одні?

З давніх давен людство дивилось у гору.

Нас вабило небо, нас вабили зорі. З часів коли людина зрозуміла, що Земля не пласка її завжди турбувало одне просте питання: чи є у цьому безмежному просторі, ще хтось схожий на нас?

Спробуємо підійти з іншого боку. Людство вже здійснило висадку на Місяць, відправило машини на найближчі планети, космічні апарати Вояджер досягли кордонів сонячної системи. Від нашої планети йдуть численні сигнали, хоч і з досвітовою швидкістю.

Уявімо як би розвивалося людство увійшовши в космічну еру. Однозначно почнеться колонізація. Спочатку сонячної, а потім найближчих систем і ще далі. Важливу роль відігравала б швидкість, швидкість пересування і передачі даних. Простір наповнився безліччю штучних сигналів. І от людство знайшло першу схожу на Землю планету, навряд щось зможе втримати нас від її колонізації.

Повернемося до сучасності. Землі вже кілька мільярдів років, придатною для життя вона є близько півмільярда. За цей час Земля подолала велечезну відстань у просторі. Тисячі, а може мільйони зоряних систем промайнули поруч, та загубились десь на безкрайніх просторах.

І от що дивно, судячи з усьго нас ніхто так і не знайшов за цей час. Не існує жодних доказів, що тут хтось міг бути. Тобто за весь цей час у жодній сонячній системі повз яку ми пролітали не народилася цивілізація. Крім того ми так і не знайшли жодних штучних сигналів. Якщо уявити що життя річ поширена і хоча б на одній з мільярда планет воно все ж зявляється, то враховуючи те що наша Вселенна існує вже десятки мільярдів років, то мало б виникнути безліч цивілізацій, які б залишили по собі як матеріальний слід так і сигнали. Проте чомусь нічого цього не існує.

Звідси і напрошується припущення що життя або надзвичайно рідкісне, або Земля його едине місце.

Хоча може лише перше...