За «Свободою» - майбутнє

Я вже чітко усвідомлюю, що на правому фланзі української політики з’явився серйозний гравець

Так вже склалося, що 24 вересня я, в якості гостя, побував у столичному Будинку культури КПІ на урочистому з’їзді з нагоди святкування 20 річниці утворення Всеукраїнського об’єднання «Свобода».

Що можна сказати? Вразило! Тепер я вже чітко усвідомлюю, що на правому фланзі української політики з’явився серйозний гравець. Чому я дійшов такого висновку? Про це і хочу розказати.

Завітавши на це святкування, одразу оцінив, що в організаційному плані захід було підготовлено дуже якісно. Увійшовши до зали, відчув, що навколо панує не лише атмосфера свята, а й самоповаги, доброзичливості і толерантності. А головне, відчув, що усі навколо сповнені не лише гордості і віри у себе та свої дії, а, що найбільше вразило – віри у майбутнє України.

І ті, хто виступав з трибуни, і люди в кулуарах, говорили багато про що, але сенсом їхніх слів і думок були такі, начебто прості, але дуже виразні слова: українець – нація – держава. І в якусь мить усвідомив: навколо немає фальші! Навіть очі присутніх випромінювали впевненість у виборі правильності шляху свободівців.

І зрозумів, що означає будувати політику партії на ідеї, а також - знизу в верх. Не кількістю на папері, як це у нас робилось та і продовжує робитись в українському політичному просторі…

Ось так і повинно бути. Адже, коли в партію об’єднуються не через матеріальний зиск, а через спільні цілі і завдання щодо покращення життя усієї держави, тоді у такої партії є майбутнє.

Тепер - щодо озвучених планів партії її лідером Олегом Тягнибоком на найближче майбутнє і подальшу перспективу. Як на мене, вони реальні і амбітні. Це і створення фракції у Верховній Раді на виборах 2012 року, і участь в подальших президентських перегонах і т.д. Разом з тим, хоч і не хочу, аби мої слова розцінили як жагу до повчань та критиканства, цілком розділяю єдину засторогу, що прозвучала як серед виступаючих, так і у промові Олега про те, що ще дуже рано розслаблятись. Переконаний: терниста дорога по розбудові партії довжиною в 20 років, - це план «А». Все ж період мрійників та національного романтизму в політичному житті України вже закінчується. Попереду - титанічна робота. І я б навіть сказав більш прагматично - практичного націоналізму. І якщо у Олега Тягнибока існує і розроблено план «Б» на другий етап, то він увійде в історію України.

Як на мене, лідеру «Свободи» також потрібно усвідомлювати, що основна кількість населення Центральної України, Сходу та Півдня, в силу різних обставин, побоюється «Свободи». А тому крім слів, певних, хоч і правильних акцій, потрібно проводити клопітливу агітаційну роботу, а також роз’яснення лінії партії, розставлення акцентів, в яких, окрім політичних гасел про любов до України, патріотизм, національну ідею, викладати і соціально-економічну сторону бачення партійних лідерів, а також розказувати про плани розв’язання проблем сьогодення та розвитку країни в майбутньому.

Представники «Свободи» повинні довести громадянам, що вони кращі за «проФФесіоналів», як від помаранчевих, так і біло-голубих. Партія мусить довести суспільству, що має кадровий фаховий склад, який здатен працювати в економіці, соціальному, правовому та інших важливих секторах. Якщо свободівці почнуть першими чесно пояснювати суспільству переваги своєї партії та її бачення щодо розбудови країни, то тоді люди зрозуміють і до «Свободи» обов’язково прислухаються.

І ще. Хотілось би, щоб чільники  «Свободи» зрозуміли, що, окрім усього, потрібно ще й змінюватись і вдосконалюватись самим. Ставати прикладом і взірцем: від одягу до поведінки не тільки на партійних форумах, а й у побуті, повсякденному житті (що набагато складніше). Треба робити більше, нехай поки що маленьких, але корисних справ для народу, що все більше опиняється в злиднях, а також провадити більше агресивності у відстоюванні прав малого бізнесу, який душиться в обіймах влади та олігархату. А ще - не погано було б оприлюднити з десяток законопроектів, які ВО «Свобода» має намір першочергово внести на розгляд, в разі попадання в наступний парламент.

І - наостанок. Як людина, яка з боку дивиться на все, що відбувається в українській політиці, і яка знає, про що спілкуються більшість українців (які завтра підуть на вибори), хочу наголосити: необхідно розвіювати міф про те, що «Свобода» приватизувала право любити і боротись за Україну краще інших, вміє слухати, робити висновки і вчитись.

І тоді у партії не лише буде майбутнє. Вона почне розширювати електоральне поле власного виборця, який побачить в людях, які її представляють, не пустодзвонів, а людей, готових не лише протистояти нинішній владі, а й лідерів, які виведуть країну з кризи і перетворять її на квітучу європейську державу.

Слава Україні!