В неділю, після гучного візиту Президента України Віктора Януковича в Російську Федерацію, в своєму персональному блозі писав, як був вражений невідповідністю гучного візиту й тиші після нього. Жодної інформації про це. Ані наш Президент, ані Президент Росії, на спільній прес-конференції, або кожен на своїй, не вийшли та не зробили жодної заяви. Зрозуміло, що тиша – друг дипломатії. Але, здається, тут причина зовсім не в дипломатії….
Аналізуючи різні коментарі фахових спеціалістів по газовій галузі, враховуючи їх аналіз, підсумовуючи, виходиш на результат, що нічого не відбулось. Можливо.
Але серед різних заяв впадають в око дві. І на мій погляд – ключові. Перша.
«За її підсумками (зустріч між Олексієм Міллером і Юрієм Бойко)глава «Газпрому» доповів президентові РФ, що в обговорюваних питаннях ставки транзиту газу на Україну досягнутий суттєвий прогрес, що дозволяє розраховувати на укладення відповідних домовленостей в інтересах обох сторін», – сказала прес-секретар президента РФ Наталія Тімакова.
Друга. «Нам, нарешті, вдалося досягти домовленості з Росією про перегляд контрактів. Росія погодилася з нами щодо створення тристороннього консорціуму за участю ЄС. Це, безумовно, підвищить надійність нашої газотранспортної системи і створить можливість для Європи безперебійно одержувати газ», — заявив прем`єр Микола Азаров у понеділок під час зустрічі з делегацією іспанських сенаторів, інформуючи сенаторів про результати переговорів президентів України і Росії 24 вересня.
«У 2012 рiк ми повиннi увiйти з упевненiстю щодо такого надзвичайно важливого показника як цiна на газ, умови постачання газу i транзит газу«, – сказав він журналiстам у вівторок.
Дійсно, інтерес України є в зниженні ціни на російський газ. В даному контексті, під словом інтерес України, маю на увазі, вибачте громадяни України, не нас з Вами. Ціна для населення, для сфери житлово-комунального господарства не зменшиться, як Ви розумієте, в жодному випадку. Тільки підвищиться. Це питання часу. Мова йде про інтерес тих, у кого в власності хімічні заводи, металургійна галузь. Хто й при «непомірно високих цінах на газ» зумів за рік збільшити свої статки, хто в п’ять раз. А хто тільки в два. Тих, хто має найбільший вплив на владу. Хто гордо йменуюються олігархами.
Партія регіонів та почесний її голова Віктор Федорович Янукович є яркими виразниками та представниками їх інтересів. І відстоючи ті інтереси, вони зацікавлені в зменшенні ціни на газ. Тому як зменшується собівартість продукції. Що, навіть при не змінних цінах приводить до збільшення прибутків. І не варто тішити себе ілюзіями, що збільшення прибутків веде до збільшення надходжень до бюджету. В вигляді податків. Це не про Україну. Система мінімізації прибутків через офшорні зони працює вже давно. І суми, які виходять в ті зони, вражають своїми цифрами.
Також не варто тішити себе ілюзіями, що збільшення прибутків збільшить рівень заробітної плати працівників тих галузей. Знаю точно від знайомих, які працюють на хімічних підриємствах, зарплати не тільки не підвищувались за той період, але й навпаки. Мова йде виключно про інтерес олігархів, їх прибутків.
Та й зменшення тарифу на транзит російського газу також вигідний Україні. Адже плата надходить на «Нафтогаз України», що є стовідсотковою державною компанією. І, знову ж таки, не варто тішити себе, що ті кошти, а сума немала (за словами Народного депутату від БЮТ, Сергія Пашинського – 1,7 млрд.дол, як різниця між тарифом та собівартістю транзиту), підуть на розвиток економіки, на соціальну підтримку. Вони повернуться, знову ж таки тим олігархам. Але через статті бюджету, через інші схеми. А це час. Бюрократія. А тут напряму у вигляді зменшення ціни на газ і собівартості продукції. Що збільшує обіг коштів. А так й прибутки.
Чи вігідно це Росії. Звичайно ні. Зменшився тариф, але й зменшиться ціна на газ. Чиста економіка. Й головне відсутній геополітичний інтерес. А він ніде не зникав.
А в чому інтерес Росії? Хоча агресивна риторика в бік України припинилась, поки що, щоб не відпугнути, поки Україна має змогу підписати важливу угоду про Асоціацію з ЄС, Росія не припиняла намір поглинути Україну більш м’якими способами. І одним з таких способів є створення газотранспортного консорціуму. Адже, таким чином, наш братній сусіда встановлює контроль не тільки над тарифом на транспортування в майбутньому. Але також й контроль над економікою. Тому як, в будь який час підніме ціну на газ. Але тариф залишить.
Чи вигідно це Україні. Олігархам так. Деяким. Які отримають в приватну власність газотранспортну систему. Скоріш тим же власникам хімічних, металургійних заводів. Отримають хоч і частину, але свою. Мова лише про те, наскільки вони прораховують позицію: власність - але сьогодні, залежність – вже завтра.
Президент України, буде впевнений в тому, що вдало зманеврував між Європою та Росією, підписавши стратегічну угоду про Асоціацію з ЄС, яка включає зону вільної торгівлі, та частково задовольнивши потреби стратегічного сусіда.
Чи вигідно це державі Україна. Нам з Вами. Хотілось б почути. Можливо дуже скоро будемо знати.
А поки що тиша….
В цей час тишу екрани телебачення заповнюють картинками прокурорів з Печерського цирку, де розказують які ж все таки, були невигідні газові контракти, підписані Юлією Володимирівною Тимошенко в тому, вже далекому, 2009 році.