Завжди дивувався тому факту, що багацько громадських активістів доволі поверхово цікавляться політикою.
«Ми не хочемо дивитись на увесь той бруд, але ми будуємо громадянське суспільство».
Дивна позиція, адже громадська робота – це перш за все розбирання бруду. Щоб його прибрати, потрібно у ньому копирсатися. А дехто одягає білі рукавички.
Побудова громадянського суспільства подібна до роботи садівника. Соціальні активісти та правозахисники старанно вирощують дерева, ретельно їх доглядають, поливають, обробляють добривами. Але при цьому, вони чомусь не цікавляться складом грунту та неуважно слідкують за погодою, тобто – не цікавляться внутрішньополітичною українською кухнею.
Звичайно, можна вирощувати сад, не цікавлячись кротами та хробаками, що мешкають у грунті, не досліджуючи їхні повадки. Але кількість дерев у саді та їхня якість буде відповідна.
Попри усю огиду до кротів та хробаків, професіональний садівник повинен кожень день досліджувати їхнє життя, цікавитись їх настроєм та забаганками. А ще – іноді споглядати хмари та уважно слухати Руслану Писанку. Тоді ми маємо шанс споглядати дійсно розкішний сад громадянського суспільства.
