День свободи від свободи
22 листопада 2011, 20:59
Чи потрібна нам ще одна революція?
Вийшов сьогодні після роботи на Майдан. Не знаю чи з цікавості, чи з
почуття якогось обов"язку, чи може просто з дурості. Було що згадати,
було над чим подумати.
Виходячи з офісу заглянув у фейсбук. Чиєсь фото помаранчевого Хрещатика
тільки розігріло мою цікавість. Ще на виході з метро стало помітно
далеко непоодиноких працівників міліції. Звісно, який же майдан без них?
) Ззовні вже було чути шум, гучномовці і тд. Та помаранчевого моря не
було. Не знаю, на що я сподівався...
Промерзнувши трохи в сиру осінню погоду вирішив зігрітись кавою.
Знайшовши столик в Глобусі, помітив поряд пузатих помаранчевих дядьків
різної міцності розливу не столичного походження. Попиваючи коньяк
мабуть готувались в разі потреби під шумок вискочити на барикади і
засвітись перед телекамерами.
А ззовні людей все меншало і меншало... Тільки люди у формі як на
флешмобі з"являлись нізвідки. І символічно в око впала картина:
багаточисельна міліція затиснула натовп на тротуарі, відмежовуючи його
від Хрещатика, по якому одна за одною пролітати дорогущі іномарки )))
Сім років тому в цей день моє серце втратило свободу. В ту пора я
вперше, свідомо і назавжди закохався в Україну. Я вперше щиро і зі
сльозами на очах співав наш гімн, і вперше повірив в нас.
Так сталось, що тоді ж я мабуть вперше зі словами "кохаю..." віддав свободу свого серця дівчині.
До чого це я? та от просто дивлюсь на закоханий в Україну народ, який
стоїть під її вікном страйкує, мітингує, голодує, але толком нічого таки
не робить, щоб завоювати її серце. Божевільні ми: робимо це саме знову і
знову, і очікуєм іншого результату.
Скидається на те, що помаранчеву революцію провело зборище пікаперів,
які знають як легко підцепити дівчину, але не знають, що з нею робити
після третього побачення.
Мабуть вистачить нам революцій. Ми вибухнули і одразу ж потухли,
віддавши всю ініціативу людям, які могли лиш перевертати, але не
будувати. І заснули знову, в очікуванні, що якийсь лідер все за нас
зробить. Пора відкрити цього лідера кожному в собі, пора добиватись
любові своєї держави, і добиватись не скандуючи на майданах, а в
повсякденному житті, даючи відсіч хабарям і хамству, аморальності,
неграмотності та егоїзму. Кожен лідер шукає як об"єднати народ, а не
спекулює питаннями мови і УПА, кожен лідер шукає спільні цінності і
точки дотику, що ведуть нас до кращого майбутнього.
Якщо все, що вас цікавить - це переспати з Україною, то живіть як
живете. Та якщо хочете поєднати свої долі в щасливому подружжі, в якому
буде затишно і комфортно як вам, так і вашим майбутьнім дітям, то
зумійте добитись коханого серця, не вимагаючи, не викрикуючи, а щоденно
роблячи все, щоб завоювати довіру, прихильність і любов ;)))
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.