Власник сторінки
Голова Харківської обласної (крайової) організації Народного Руху України
«запалим свічку у вікні
у пам'ять жертв голодомору
вони згоріли у вогні
комуністичного терору»
Олександр Денисов
Мати моя,
Завгородня Надія Кузьмівна 1923 р.н. – одна з усієї родини залишилася жити
після жахливого 1933 року. Її , вже опухлу
з голоду, випадково зустрів давнішній батьків друг, голова колгоспу й
наказав нагодувати та поставити до роботи на кухні. Колгоспників годували. Це є
підтвердженням спланованості голодомору. Голодом заганяли людей у колгоспи.
Доказом спланованості голодомору є свідчення моєї покійної тещі, яка на власні
очі бачила, як «студебекерами» (за її словами) вивозили увесь урожай 1932 року,
а потім «яструбки» ходили по хатах та шомполами шукали схованки з зерном.
Результат – дві третини села не пережили зиму 1933-1933 рр. Свідчень злочину
комуністичного режиму достатньо, щоб стверджувати – голодомор 1932-1933 рр. був
геноцидом українського народу. Це вже визнано багатьма державами світу.
Комуністичний режим прирівняний до нацистського. Лише Росія та її комуністичні
друзі не погоджується з таким визначенням. Та це й зрозуміло. Правонаступниця
СРСР ніколи не візьме на себе відповідальності за злочини комуністів. Активи,
гроші, майно – однозначно. Злочини – ні! Ну нехай вже Росія, а що ж новітні
керманичі України? Чому й вони «співають» в унісон північному «брату»? Причина
зрозуміла. Вони є породженням комуністичної системи. Якими б назвами партій
вони не прикривались, як фіговими листами, суть одна – совкова. Мають надію на
поблажливе відношення до себе з боку російського керівництва? Вже «прогинались»
перед МВФ. Український народ загнали в
скруту, на догоду МВФ. Декілька разів піднімали ціни на газ, електрику для
населення, збільшили пенсійний вік, страховий стаж. І все заради кредитів. А
МВФ ще хотів бачити реальну боротьбу з корупцією, не заангажоване судочинство,
верховенство права. А не права «верховенства». Тому й відмовив у черговому
транші. Але це вже окрема тема.
Щодо
голодомору. Українці повинні пам’ятати, хто нищив їхніх рідних та близьких у ті
моторошні часи комуно – тоталітарного режиму. Кожен рік у останню суботу
листопада Україна поминає безвинно закатованих жертв голодоморів. У цей день
всі свідомі українці мають запалити свічку пам’яті і згадати мільйони убитих
голодом, штучно створеним режимом Леніна-Сталіна. Ми повинні пам’ятати ще й для
того, щоби не дозволити повторення у XXI сторіччі геноциду в Україні. Бо тенденції
вже з'являються.
«При владі зараз не Бандерові сини.
Нащадки Постишевих, Лейб і Косіорів.
Єднаймося! Щоб бачили вони –
Ми не дозволимо нових голодоморів.
Олександр
Денисов,
голова
Харківської обласної (крайової)
організації
Народного Руху України,
член
Харківського регіонального громадського комітету із вшанування пам’яті жертв
Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років в Україні
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.