Українські вечорниці

Де панує неповторний дух жартів та веселих пісень, де булькоче горілочка у пляшці, шкварчить ковбаска у печі. Де парубки силою міряються, а дівчата,наче квіточки мліють від задоволення..

Навіть у часи жорстоких воєн проти турків, татар, московитів, поляків чи інших ворогів люди в козацькому краї вміли відпочити. Улюбленими осінньо-зимовими вечірніми розвагами українців були вечорниці, на яких розповідали казки й легенди, співали, танцювали, веселилися «до третіх півнів» – тому вечорниці називали ще й досвітками. Господиню хати, де збиралися, величали «вечернична» або «досвітчана мати».(Зверху фото Лесі Островської-"Берегині Холодного Яру")

Вечорниці починалися пізньої осені і тривали до початку Великого посту . За приміщення молодь розплачувалася хлібом, тканиною або ж іншими продуктами.Вечорниці відвідували молоді люди, які були неодруженими. Брати і сестри намагалися перебувати в різних оселях.

Шлюбу передував період парубкуванню і дівування, який наступав для хлопців у 17–18 років і дівчат у 15-16р. 
Колись на Україні досягнувши повноліття, молодь об’єднувалась у так звані дівочі та парубочі громади. Вони мали свої специфічні звичаї і традиції. 
На чолі дівочої громади стояла старша дівка — «та, котра вела порядок між дівчатами»; називали її отаманшею. На чолі парубочої громади був старший парубок — отаман, береза. Ватажка обирали раз на рік в кожній громаді. 
Отаман та отаманша були довіреними представниками своїх громад, вони залагоджували сварки, влаштовували забави та мали вирішальний голос у прийнятті нових членів. 
В обох громадах — дівочій і парубочій — були свої харчові запаси і каси.

Основою буденних вечорниць була робота дівчат за вишиванням, прядінням, шиттям, оскільки саме від їхньої працьовитості залежало і їхнє придане..Хлопці розповідали різноманітні історії, казки, співали пісні, танцювали, залицялися. Дівчата відвідували вечорниці тільки у своєму селі і трималися переважно одного гурту, а хлопцям дозволялося відвідувати усі вечорниці свого села, а також і сусідніх. 

Особливо весело проходили вечорниці у свята, зокрема на Катерини (7 грудня), Андрія (13 грудня), Різдво, Новий рік, Водохреще. Зокрема, від Різдва до Водохреща молодь тільки розважалася. Вже з 2 грудня  можна  проводити вечорниці, присвячені Св. Катерині – дівочі вечорниці з гаданнями:

Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти з різнокольорового паперу самі дівчата виготовляли осінньо-зимовими довгими вечорами, якими ікони та портрети в кімнатах прикрашали), — і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї переживали, бо хотіли знати чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати.
Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть під тарілки фанти підкладати. І, як тільки їх розклали, то запрошували дівчину тарілку вибирати — свою долю вгадати. Кожна дівчина лише одну тарілку вибирала. Хвилювалась, бо вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.

— Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, — і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати. 

На аркушах паперу ім`я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі «хлопця вибирали».

— Виходили дівчата одна за одною на подвір`я і примовляли:
О Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?

Так тричі промовляла і з надією на гавкіт собаки чекала. З якої сторони почує гавкіт собаки, то з цієї й буде її наречений.

— Дівчат за дровами посилали, а вони по в'язанці брали і потім їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.

На початку ХVIII столітті окремим Указом царя святкування вечорниць в Україні було заборонено.                      

В ХХІ сторіччі віковічні традиції почали відновдлюватись.Більше фото і інформації тут:

http://cossackland.org.ua/2011/11/28/vechornytsi-hutir-buda-18/

http://cossackland.org.ua/