«Український віник»

Притчу про батька, синів та віник – знають мабуть всі. Гарна притча. Повчальна. Але ж, але.

Після поразки на президентських виборах 2010 року, після підписання владою Харківських угод – постала реальна загроза цілісності та незалежності України. Опозиційні партії створили в усіх областях Комітети захисту України. Були досягнуті домовленості про координацію проведення всіх заходів на захист державності, демократії, свободи. Навіть було проведено низку спільних акцій. Більшість опозиціонерів погоджувалися з тим, що на місцеві вибори, треба йти єдиною командою, аби не дозволити правлячій коаліції узурпувати владу на місцях і в державі. Були досягнуті й деякі домовленості. Та з наближенням місцевих виборів усе пішло шкереберть. Партійні лідери на місцях відмовлялися виконувати домовленості своїх Київських керівників. Замість єдиного виборчого штабу – працювали безліч партійних штабів. Координація дій була відсутня. Цілковите поборювання одне одного кандидатів від опозиції.

Результати – відомі.

Після жовтневих – 2010р. виборів, нова влада розпочала впровадження в дію програми знищення опозиції. Сфабриковані проти опозиціонерів карні справи, арешти лідерів опозиції, заборони акцій протесту та навіть просто зборів громадян для святкування Державних свят, змусили опозицію знову об’єднатися та створити Комітети опору диктатурі. Знову ці Комітети були створені в усіх областях нашої держави. Знову було проведено низку потужних заходів об’єднаної опозиції. По всій Україні прокотилися акції протесту проти арешту Юлії Тимошенко. Здавалося – ОСЬ ВОНО!

Голосування за виборчий Закон у Верховній раді, попри домовленості у Комітеті опору диктатурі, перекреслили сподівання народу на міцну, дієву опозицію. І це вже навіть не «ті самі граблі», це – тенденція. Пояснення декого з лідерів партій, які входять до складу КОДу, причин голосування за виборчий Закон – НЕПЕРЕКОНЛИВІ. Було порушено ДОМОВЛЕНОСТІ. Пояснювати свої аргументи на користь голосування «за» треба було на засіданні Комітету опору диктатурі. І все ж таки.

АЛЬТЕРНАТИВИ ОБ'ЄДНАННЮ ОПОЗИЦІЇ НЕ ІСНУЄ. А об’єднуватися краще на волі. Єдиний список, єдиний кандидат від об’єднаної опозиції на виборах до Верховної Ради Альтернативою може бути лише втрата демократичних надбань, незалежності, навіть самої державності України, «консервація» та узурпація влади антидержавниками. Вони ж таки об’єднуються.

І об’єднано займаються внесенням розбрату у ряди опозиції, нацькуванням пересічних аполітичних громадян на учасників акцій протесту – «чорнобильців», «афганців», дітей війни, підприємців. Працює весь пропагандистський апарат на роз’єднання опозиційних сил. Вони теж чули притчу про віника. А ще вони чули вислів –« Розділяй і владарюй» І діють відповідно.

То коли ж вже ми, опозиціонери, усвідомимо такі прості істини та перейдемо від слів до діла? Коли доведемо, що ми гідні сподівань нашого багатостраждального народу? Відкинемо амбіції,припинимо поборювати одне одного на втіху владі? Згадаймо, нарешті, ЯК нам була нав’язана ця влада. І пам’ятаймо – Український народ чекає від опозиції рішучих дій.

Опозиція повинна стати незламним «Українським віником», щоби вимести сміття з «нашого двору».

Олександр Денисов, голова Харківської обласної (крайової) організації Народного Руху України