Політик і виборець.

Є такий тип людей, які хапаються за все те, що вдається іншим. Прикладів можна навести безліч. Особливо буде цінним досвід тих, хто пережив це на власному досвіді. Так би мовити емпіричним шляхом.

Особливо це стосується підприємницької і політичної діяльності. Якщо, наприклад, у музиці з"ясувати хто чого вартий відносно легко з відповіною категорією точності. То в політиці не все так просто.
Схематично це виглядає так: людина вміє говорити, - так і я так вмію; людина вміє писати, - так і я так вмію і т.д. Висновок: ну і чим я гірший за того чи того як політик? І закіпіла робота...
Загалом, це політики-папуги. Яких неважко розпізнати за лозунгами про зміну існуючого ладу. Треба змінити і все. А тоді розберемось.(Ляшко,Королевська,Данилюк,,,)
Є ще одна категорія політиків, які змушені іти в політику. На сьогодні в Україні ситуація склалася таким чином, що люди з відповідним статком змушені шукати захисту свого бізнесу в політиці. Їх можна назвати політиками з примусу. Але, як з"ясувалося, і ця шпаринка вже не гарантує захисту. Бажаючих дуже багато. Тобто ситуація доведена до абсурду.( Кличко,Яценюк,Тимошенко...) Це ті, хто пропонує усілякі компроміси. Скорочення бюджету, наприклад. Але таким чином, щоб це не зачепило основ системи, в яких вони набули своїх статків.
(На глибоке переконання автора політика на тому і стоїть, щоб не доводити економіку до абсурду. Фактично економіка регулює суспільний інтелект...)
І власне політик. Справа у тім, що дійсного політика дуже важко зрозуміти відразу. Це як підручник, який ви взяли до рук вперше. Зазвичай розгледіти справжнього політика зваважає сформований стереотип про політика. Розібратись у тому, про що говорить і пише політик, як діє.
Безумовно робота справжнього політика не лишається непоміченою. Вона знаходить своє застосування але у розчленованому стані. І, звичайно, питання втраченого часу. В цілому  все це фактично нівелює КПД такого політика.
Підсумовуючи висловлене, хочу звернутись до тієї частини суспільства, яка час від часу має визначатись з майбутнім, робитивибір: а чи стане у нас вимогливості, освіти, щоб зрозуміти, оцінити те, що нам пропонують в якості суспільного інтелекту?