Інтеграція України в зону вільної торгівлі СНД

Приєднання України до зони вільної торгівлі з СНД чи провальні умови торгівлі України з країнами СНД

В умовах глобалізації та інтернаціоналізації міжнародного економічного простору все більше змін зазнає формування міжнародних торгівельних відносин між державами і найбільш вираженими є в аспекті міжнародних торгівельних договорів(угод).

На СНД припадає близько 40% нашого зовнішньоторговельного обороту, в тому числі 32% - на Російську Федерацію.

Тому ЗВТ з СНД - це серйозний фактор завантаження виробничих потужностей наших підприємств, збереження існуючих робочих місць і створення нових.

Зараз його статті сформульовані з урахуванням міжнародних стандартів, у тому числі СОТ. Зокрема, передбачається вирішення спірних питань на основі міжнародної арбітражної процедури, що створює більш сприятливі та рівноправні умови для українських виробників.

А.Кінах зазначив, що приєднання до ЗВТ з СНД дозволить Україні зберегти динаміку збільшення торговельного обороту з СНД. За його словами, приріст обсягу торгівлі з Білоруссю і Казахстаном в поточному році становить 43-45% до попереднього періоду, з Росією - з 20 млрд дол. до 50 млрд дол. відносно 2010 року.

Старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізуллін вважає, що ЗВТ з СНД не дає українським товаровиробникам відчутних переваг. "Я не бачу великих плюсів, немає якогось прориву у зовнішньоекономічних відносинах, - наприклад, щодо енергоносіїв. Так його й не можна було досягти", - зазначив експерт.

На його думку, торгівля між учасниками СНД і так достатньо вільна, в той же час знайти рішення щодо таких чутливих для української сторони питань, як експорт сільськогосподарської та трубної продукції, в рамках угоди про ЗВТ не вдалося.

Газізуллін також висловив думку, що перехід на частковий розрахунок у рублях в рамках торгівлі з СНД або тільки Росією буде мати для останньої "іміджевий" ефект. "Оскільки рубль має чітку прив'язку до долара, я не бачу тут якихось серйозних змін для України. Це важливо як для Росії, яка прагне зробити рубль регіональною валютою", - пояснив експерт.

Двосторонні угоди про ЗВТ України раніше вже підписала з РФ, Білоруссю і Казахстаном. "Тобто де-факто у нас і так є з ними режим вільної торгівлі, з певними вилученнями, тому з підписанням нової угоди принципово нічого не змінюється", - пояснив директор ІПКЕД.

Ключовим моментом будь-якого договору щодо ЗВТ є механізми регулювання експорту і в даному випадку перш за все має значення розмір російських експортних мит на нафту і газ. Їх скасування або зниження принесли б економічну вигоду для кінцевих споживачів російських енергоресурсів у СНД, оскільки фактично на них лягає оплата.

Разом з тим загроза запровадження Митним союзом загороджувальних мит на імпорт окремих видів продукції з інших країн СНД, у тому числі України, щонайменше відсувається з підписанням договору про ЗВТ.

Класична ЗВТ є найпростішим рівнем економічної інтеграції, але сама по собі угода ще не гарантує комерційних вигод українським товаровиробникам.

Договір  лише встановлює рівні умови торгівлі, а конкурентні умови ніхто не скасовував, тому співвідношення "ціна-якість" продовжує залишатися вирішальним для просування української продукції на ринках.

На мою думку торгова ситуація після укладення договору про зону вільної торгівлі України з країнами СНД погіршиться, оскільки легалізовано асиметричне застосування експортних мит, зникає можливість маневру для двохсторонніх переговорів арбітраж де-факто підпадає під юрисдикцію РФ; упущена можливість відстоювання економічних інтересів України

Цю угоду не можна вважати угодою про вільну торгівлю, оскільки «суть режиму вільної торгівлі полягає у скасуванні будь-яких тарифних та нетарифних (кількісних і якісних) обмежень в міжнародній торгівлі. При укладенні договору про вільну торгівлю сторони можуть домовитися про тимчасові винятки, але з чітким графіком їхнього подальшого скасування. Такі винятки не можуть призводити до явних переваг однієї із сторін договору, оскільки тоді втрачається сенс вільної торгівлі».

Прем’єр-міністер Микола Азаров погодився на явно провальні для України умови. По-перше, вводяться асиметричні обмеження по імпорту. Припустимо, будь-який цукор українського походження буде оподатковуватися при імпорті в Молдову за ставкою 75%, а цукор з Молдови – лише за 50%, а в інші країни СНД – за фіксованою ставкою імпортного мита в 340 доларів США, незалежно від цінової кон’юнктури.

Або українська горілка оподатковуватиметься при ввезенні до Казахстану в розмірі 2 євро за літр, але імпорт казахського алкоголю в Україну буде йти без податків та сертифікатів походження.

На мою думку, першу чергу українському уряду необхідно проаналізувати та передивитись план проекту договору про зону вільної торгівлі з СНД,звернути увагу на митно-тарифне регулювання та низку пунктів,що  дискримінує Українську сторону.