Подорож в минуле

"Українське село"

В наш час у Києві залишилось так мало місць, де можна відчути себе справжнім українцем, побачити всю красу нашої Батьківщини, все, чим так пишаємося. Я відкрила для себе таке місце але воно розташоване за 25 кілометрів від Києва. Зрештою,  це не так вже й далеко, дорога у вас займе всього 35 хвилин. Треба буде рухатися у напрямку Житомира до села Бузова. Щоб вас більше заохотити з’їздити в цей мальовничий етнографічний комплекс під назвою «Українське село» я детальніше розповім про його красу.

Перше, що вам впаде в око як тільки ви зайдете через велику браму до парку - це центральна і найвагоміша споруда - дерев’яний храм Святого Великомученика Димитрія Солунського. Збудовано зруб храму із смереки  у вигляді восьмикутної ротонди, що навіює почуття спорідненості із древніми староруськими кам’яницями. Завдяки округлій формі невелика ззовні споруда усередині справляє враження просторою храму, здатною вмістити більше ста дорослих парафіян.  Найгранішою прикрасою храму є іконостас, виконаний у стилі бароко 17-18 ст. Всі ікони намальовані з такою душею, що мовби оживають перед очима. Але це все треба бачити, словами таку красу не передати. А дзвони коли починають закликати людей на службу, так відлунюються у серці, що ти відпускаєш всі погані думки і тільки слухаєш цей Божественний дзвін, відчувається полегшення на душі.

         Рушаємо далі в саме Серце «Українського села». Проходимо тінистими алеями парку і бачимо декілька  дитячих ігрових майданчиків та куточків відпочинку, де так легко дихається свіжим сосновим повітрям. Навколо розташовані невеличкі альтанки, поруч з кожною - мангали, біля яких можна всією родиною перекусити з дороги. Але найголовніша прикраса – це справжнісінькі старовині хатки.

Привертає увагу гуцульська хата, перенесена з гір на Верховини й ретельно відреставрована. Ті хто побуває в ній і побачить десятки предметів старожитності, почне по-новому дивитися на світ наших предків. Вражає їх надзвичайна скромність та раціональність, краса предметів їхнього побуту й одягу. А поряд вже майже завершено відтворення хати з Полтавщини, зведеної в 1888 році. Пройде небагато часу — і неподалік з’являться «сусідки» з Причорномор’я, українського степу та Полісся, тобто житла з усіх основних регіонів України.

         У парку також є невеличкий зоопарк, в якому мешкають такі чудові тварини, як  кролики, свинки, овечки, качечки що мешкають на ставочку, в якому плаває велетенська риба, посередині ставочка розташована маленька альтанка, з якої відкривається така краса.

         Я ще багато можу описувати дивовижні споруди етнографічного комплексу, але хочу щоб ви самі побачили їх на власні очі і з таким же захопленням,  як я, розповідали своїм близьким.