Будь-яка нація, яка починає бігти до сусідів чи союзників з проханням підтримати його чи її партію у внутрішньополітичних війнах – це нація лузерів, яких чекає Руїна.
Як просто і делікатно: «Я конечно, презираю Отечество мое с
головы до ног - но мне досадно, если иностранец разделяет со мной это чувство.»
Геній О.С.Пушкіна зміг сформувати правило, за яким можна чітко визначити зрілість
та гідність нації і її політиків. Ми можемо ненавидіти один одного в парламенті
чи на теледебатах, але назовні – ми одна нація. Лише ми зацікавлені в
успішності нашої держави, лише один на одного ми можемо покластися у складному
і мінливому світі. І навпаки – будь-яка нація, яка починає бігти до сусідів чи
союзників з проханням підтримати його чи її партію у внутрішньополітичних
війнах – це нація лузерів, яких чекає Руїна.
А привід згадати класика дав Григорій Немиря. Як він
зізнався цього тижня під час марафону на 5-му каналі, хтось із численної
когорти чиновників Європейського Союзу, які прибули в Київ на нещодавній саміт
Україна-ЄС, в приватній розмові з ним прямо й відверто заявив: «президент
України – варвар». А що заява ця було зроблена в контексті дискусій про наші
євроінтеграційні перспективи, то з неї має випливати, що з таким варварським
президентом нам повік не бачити Європи.
І що ж на це Немиря? Може, він затопив у пику цьому
«європейському» хамові, який припхався в чужу країну і наважується в розмові з
одним із її політиків кривдити її президента? Може, він послав цього
«дипломата» туди, куди у нас зазвичай посилають усіх таких нечемних,
некоректних і невихованих бевзів? Дзуськи! Немиря натомість мерщій побіг на
один із загальнонаціональних телеканалів і розповів про те, як оцінює цей
«дипломат» (він, як виявилося, ще й доводиться Немирі давнім товаришем!)
президента України.
Зізнаюся щиро, у мене вже давно не виникало такого пекучого,
такого гострого відчуття ганьби і сорому за українських політиків. Якщо у твоїй
присутності іноземець обзиває «варваром» твого президента (це однаково, що
топтати твій прапор або ламати через коліно герб твоєї країни!), а ти біжиш на
телебачення, щоб з радісним блиском в очах поділитися цією новиною із своїми
співвітчизниками, то хто ти після цього? Чиї інтереси ти представляєш у
політиці?
Згадаю іншого класика – радянського: «Ніхто не винен у тому,
що він народився рабом; проте раб, який не лише цурається своєї свободи, але й
виправдовує і прикрашає своє рабство (наприклад, називає придушення Польщі,
України і т.д. «захистом вітчизни» великоросів), такий раб є холуєм і хамом,
який викликає законне почуття обурення, зневаги і огиди», - ця хльостка, як
удар батога, цитата із хрестоматійної статті Владіміра Ілліча Лєніна, що
навіяла назву цієї замітки, дедалі частіше спадає на думку, коли стежиш за
такими вітчизняними політиками.
І ще питання: якщо людина, яка протягом багатьох років,
будучи одним з керівників українського уряду, здійснювала дипломатичні контакти
із зовнішнім світом, не розуміє того, що жоден іноземець немає права в твоїй
присутності зневажливо відгукуватись про твого президента, хоч яким би
ненависним і політично неприйнятним цей президент був для тебе особисто, - то
що вже говорити про інших політиків?! Для дуже багатьох із них оце «рабське
холуйство» Немирі – норма. Тобі плюнули в обличчя – витрись, посміхнись,
підстав праву щоку…
Чому вони поводять себе таким чином? Відповідь проста, як
дєдушка Лєнін: вони не вміють поводитися інакше. Спробуйте образити у
присутності пересічного британця його королеву. Не важливо, хто це буде,
футбольний хуліган чи прихильник руху за скасування інституту монархії, вам
гарантовано з ним неприємності, великі неприємності. Спробуйте спровокувати за
кордоном американського політика на критичну або зневажливу оцінку його
президента. Спіймаєте облизня, навіть якщо цей політики є республіканцем, а
президент демократом, чи навпаки. Це вдома він для американського політика
«зрадник», «запроданець», «бездара», «невіглас» і т.д. За кордоном же він –
президент США.
Йдеться про один з неписаних законів, на яких тримається
сучасний світ: нікому не дано безкарно зневажати чужих президентів (або,
навпаки, своїх – перед чужинцями!), ганьбити чужі національні символи і
святині. Тобто для нас, українських виборців і громадян, наш президент може
бути ким завгодно. Якби, скажімо, той же Немиря заявив з телеекрана: наш
президент веде себе як варвар, - то я на таку заяву лише знуджено позіхнув би і
перемкнув би канал. Але «проковтнути» таке від чужинця?! І ким я буду після
цього? Рабом? Не просто рабом, а, за влучним лєнінським визначенням, «холуєм і
хамом»…
У рабовласницькому суспільстві рабам було гарантовано
безкоштовний кусень хліба, миску гречаної каші і сочевичної юшки. Часом вони
бунтували, коли випадали неврожайні роки, і держава не дотримувала своїх
зобов’язань.
Раби не здатні мислити по-державному. Держава – це справа
вільних і достойних людей. Тих, для кого поняття честі і людської гідності – не
порожні слова.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.