Нове решето від Віталія Портнікова,

яким він збирається носити воду, а потім товкти її в ступі.

Як це не парадоксально звучить, але вінцем політичної розрухи в Україні стала поява в інформаційному просторі PolitClub  Віталія Портнікова.
______
До речі, на прикладі України можна демонструвати залежність/звязок економічної кризи від політичної і навпаки в світі в цілому.
----------
Якщо уважніше придивитись до сонму учасників,то чітко прослідковується залежність від роду медійної діяльності.
-Ну і що тут особливого?,-запитає уважний читач. Талановита людина може бути талановитою в багатьох напрямках. Дійсно, сперечатись нема сенсу. Але є один критерій - результат, який оминати не варто.
Журналісти, це та категорія працівників, яка мусить бути за родом своєї діяльності в курсі подій. Вимоги цього шанованого зібрання такі, що треба щось говорити, щоб обгрунтувати свою присутність. А з цим там проблем нема...
Одна справа репортаж, висвітлення події про те, як народжується і пульсує ідея,думка на основі фактів. І зовсім інша річ, розгледіти цей факт народження. Тим більше його зініціювати.
Напрошується питання: який сенс розмовляти, слухати, чекати від людей розуміння політичного моменту, якщо рівень їх розуміння повністю залежить від рівня їх заробіної плати, доходів?
Неабияким підтвердженням сумнівів є теми для обговорення. Чомусь нагадують вони "Кубік Рубіка", сторони якого мають чорний і білий кольори. Тобто, "глибина" політичної думки сягає лише конструкцій "об"єднання-роз"єднання" у відповідності до масштабів. Вибачте, є ще одна тема - вибори(списки).
Як показує практика попередніх років, для такої справи політики не потрібні, а потрібні політики-актори або політики-клоуни. Ще років п"ять тому знайти такого було ділом техніки.
Окрім кризи на персонажі у цьому жанрі, додалась ще одна але дуже об"єктивна причина - політиків-акторів вже не сприймає науково-технічний прогрес! Ринок не розуміє, що таке "обєднатись-роз"єднатись"!!!
Звідси виповзає ще один сумнів. Адже саме цей контингент учасників неважко переорієнтувати, якщо щось не впишеться в розуміння і потреби їх роботодавців. І тим самим якомога довше тримати життєдіяльність тези,що нічого ліпшого не маємо, ніж те, що ми маємо.