Як вахтер здивував журналістів...

Слово на читацькій конференції в університеті враз попросив літній чоловік. Представився: "Вахтер". А коли закінчив виступ, зал, переповнений журналістами, викладачами, зірвався бурхливими оплесками

У середині нинішнього грудня (2011 р.) на факультеті журналістики університету «Україна» відчувалося незвичне пожвавлення. А одного дня всі поспішали до читальної зали бібліотеки: тут відбувалася читацька конференція за книжкою викладача факультету журналістики, Заслуженого журналіста України, письменника Олександра Горобця «Босоніж по битому шклу». (Автор на знімку нижче)

Для тих, хто не знайомий із цим твором, повідомлю, що це хвилююча політична есея, створена колишнім головним редактором газети «Правда України», яка в останньому десятилітті минулого століття була наймасовішим виданням молодої незалежної держави. Так, за станом на 1 січня 1998 року її наклад склав 632 тисячі примірників – рекорд, гідний книжки Гінеса. (На читацьку конференцію зібралося багато студентів, викладачів, працівників університету. Світлина - нижче.)

Книжка видана влітку 2003 року підпільно, оскільки це фактично розповідь про становлення демократії і свободи слова в молодій незалежній Україні, про активне боротьбу опозиційного видання проти ненависного режиму Л. Кучми. Саме про нещадну протиборство журналістів газети проти кривавої диктатури був спрямований твір, і тому всі видавництва відмовлялися приймати до роботи рукопис твору. Частина якого, до речі, головним редактором написана в слідчому ізоляторі, позаяк восени 1998 року за завданням Л. Кучми «орли» генерала Ю. Кравченка (був такий міністр внутрішніх справ) розгромили редакцію, а головного редактора Олександра Горобця арештували за сфальшованими звинуваченнями. Вийди на свободу журналістові вдалося лише за активного втручання депутатів Парламентської Ради Європи, зокрема, відомого доповідача в ПАРЕ по Україні Ханни Северинсен…
Окремі зі студентів добре ознайомлені з історією створення і видання цього твору. А багато епізодів з життя редакції є ілюстраціями на лекціях і практичних заняттях з журналістики.

Скажімо, шестикурсниця університету, майбутній магістр із журналістики Аня Шкільна (на світлині нижче) у своєму виступі зазначила:

- Для мене книжка "Босоніж по битому шклу", як підручник із практичної журналістики в екстремальних умовах, оскільки описані події стосуються періоду, коли редагована Олександром Гороцем газета "Правда Україна" знаходилася в умовах жорсткої опозиції до влади. Зізнаюся, - сказала тернопільчанка Аня Шкільна, - що на семінарських заняттях, які стосувалися там предмету "газетна журналістика", "теорії масових комунікацій", чи "інформаційні моделі ЗМІ" ми завжди мимохіть торкалися тем порушених у книзі. Її глави, написані щиро, від душі, зі знанням справи журналіста-професіонала, давали нам змогу краще засвоїти теоретичну частину, поглянути на все з точки зору конкретної практики. Тому я хотіла б автору нині висловити щиру вдячність від всього студентського журналістського загалу університету за підручник з екстремальної журналістики. Позаяк кожен, хто прочитає цю книжку матиме точну уяву того, як чесним служителям пера й мікрофону часто непросто відстоювати Правду. Іноді і з ризиком для життя… Але в цьому, власне, й полягає суть чесної журналістики…

Інша шестикурсниця Аня Коваль (див. знімок нижче) у своєму виступі сказала:

- Думаю, що наш викладач Олександр Горобець, написавши свою захоплюючу есею "Босоніж по битому шклу" одночасно зробив дві важливі речі. Першу - видав підручник із практичної газетної журналістики. А друге – створив історичне дослідження того, як проходило становлення демократія, свободи слова в молодій незалежній Україні на теренах дев’яностих років минулого століття.
При чому, зауважу, зробив це вельми вміло, на високому художньому рівні. Відкривши цим самим свій високий талант письменника. Почитайте, вслухайтеся лишень у те, як на якому літературному рівні звучать його розповіді про друзів-журналістів, про різноманітні редакційні пригоди. Чого варта лишень глава книги "Шашлики для президії".
Відомо, - продовжила киянка Аня Коваль, - що іноді журналісти змушені міняти професію заради підготовки високоякісного матеріалу для газети. Думаю, що доля змусила автора дещо поміняти статус головного редактора найпопулярнішого в Україні публічного громадсько-політичного видання на нари слідчого ізолятора. Що поробиш, в людей і таке трапляється. Особливо тоді, коли не шкодуючи нічого борешся проти кривавого режиму за становлення, утвердження в рідній країні демократії і свободи слова. Але загляньте лишень до книжки, поцікавтеся, які публіцистика, література отримали на замін яскраві образи тих, хто знаходиться в ув’язненні. "Босоніж по битому шклу" - це ще й своєрідна повість-репортаж із підвалин Лук’янівського СІЗО. Чого лише вартий образ вічного злодія Аркадія Катеринича, який за 38 років свого нехарапутного життя востаннє свій день народження на свободі святкував лише у двадцятилітньому віці…

Так що Сан Саничу щира, сердечна подяка за таку проникливу і щиру розповідь про життя одразу в кількох вимірах…

Вельми цікаво на конференції виступала студентка четвертого курсу Ольга Калєнська (на світлині - вище). Вона здійснила своєрідне мовно-образне дослідження твору, зупинилася на особливостях стилю письменника, розповіла про значення книжки «Босоніж по битому шклу» для тих, хто опановує сучасну журналістику, робить перші кроки в справі написання статей і кореспонденцій для різних видань. Сама Ольга якраз є таким першопрохідцем, її перші твори все активніше з’являються в Інтернет виданнях.

А ось староста третьокурсників факультету журналістику Вікторія Кут’їна (на знімку вище)  мріє про роботу на одному з телевізійних каналів. Прагне в майбутньому бути телеведучою. І тому нині вельми старанно студіює університетські науки. Відмінниця, активіста університету.

- Книжка Олександра Горобця, - зазначила в своєму виступі Вікторія, - про базові цінності журналіста – патріотизм, відданість професії, чесність, правдивість, відповідальність перед громадянами, які є споживачами інформації творчого колективу. Тому це повноцінний підручник життя для мене… Моя настільна книжка…

Викладач української літератури університету Олена Вікторівна Коломієць (див. на світлину вище) розповіла про своє бачення твору письменника в галереї творчого літературного процесу України. Вказала на ряд вдалих знахідок автора. 

Студентка четвертого курсу Настя Васильченко (на світлині вище)  поділилася враженнями і від інших творів письменника Олександра Горобця, окрім обговорюваної політичної есеї. Зокрема, вдалася до аналізу художніх цінностей книжки «Заручник спокуси, або Записки гламурного коханця». І це визвало пожвавлення серед учасників читацької конференції. Оскільки багатьом подобається цей художній твір автора. В біліблотеці черга на цю книжку...

Староста четвертокурсників Маріанна Пещанська (на світлині нижче), яка вже сама виступає у серйозній пресі, зі знанням справи говорила про вміння автора з допомогою художніх елементів створювати яскраві, образні портрети свої героїв. Про значення у тексті книжки метафор, словосполучень, які розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю для формування підвищення емоційного навантаження. Неперевершена мрійниця Маріанна переконливо показала, що три з половиною роки навчання в Університеті для неї самої дали вельми гарну фахову підготовку. Вона толкове розповідала про синтаксичні засоби увиразнення художнього мовлення творів, вказуючи на те, як цим користувався Олександр Горобець при написані своїх публіцистичних текстів… Звучало це переконливо і захоплююче..

  Іще виступали:третьокурсники Олексій Кондаков та Єгор Бабак. (Їх світлини виставлені в порядку згадування прізвищ нижче фотознімку Маріанни Пещанської)  

А потім у залі піднялася рука. Наперед перед притихлим залом учасників обговорення літератруного твору вийшов літній чоловік, представився: вахтер університету. Всі весело заусміхалися, що, мовляв, тут може робити цей дядько. Невже, не дай Бог повідомить, що жартівники замінували університет...

Тим часом чоловік заявив, що напередодні взяв в університетській бібліотеці книжку Олександра Горобця "Босоніж по битому шклу...", прочитав, а помітивши оголошення про читацьку конференцію, відпросився з роботи і прийшов, аби поділитися своїми враженнями. Мовляв, аж надто хочеться висловитись із даної теми. Книжка оригінальна, написано цікаво. Аби не збитися в своєму виступі, чоловік усе старанно занотував до блокнота, і прочитав приголомшеній аудиторії свої враження від пізнаного. (Див. знімок нижче)

Усе було настільки несподіваним, що ніхто й не записав ні імені, ні прізвища вахтера. Всіх, зізнаюся, покорила щирість його непересічних вражень, конкретність зауважень, висловлених на адресу твору. Аудиторія гаряче аплодувала літньому чоловікові…

Глибокий аналіз твору здійснив редактор університетської газети (на світлині вище). Як професійний журналіст, Анатолій Адольфович говорив про історичну роль подібних творів, котрі розкривають «газетну кухню», навчають молодих журналістів чесності у ставленні до обраної професії, а особливо відстоювати професійні права в стосунках із владою, громадянську позицію.

На читацьку конференцію завітав відомий фахівець із права пан Олег Березюк (на знміку вище). Він очолює одну з громадських організацій юристів України. Своєю темою для виступу він обрав правові аспекти подій, описаних у книзі 'Босоніж по битому шклу', а також власні дослідження щодо не простих взаємостосунків преси і влади...

Завідувач університетською бібліотекою (на знімку вище) Ніна Петрівна підбила підсумки читацької конференції, подякувала письменникові Олександрові Горобцю за чудову книжку, яку часто запитують із формулярів студенти, викладачі, працівники вищого навчального закладу…

Усі світлини - авторська робота студентки четвертого курсу АЛІНИ СИМОНЕНКО