Після цієї зустрічі Тимошенко стала іграшкою в професійних руках спецслужб. Сталін використав Гітлера для розколу Європи , а Путін подібним чином використав Ю.В. для руйнування Майдану.
В газеті «День» за 23-24 грудня в статті «Україна, вкрадена в Європи : хто злодії?» письменниця Оксана Пахльовська (яку я дуже шаную, тим паче !) пише: « Ще можна цікаво запитати: де померанчева революція, Віть??!»… Я це питання ставлю конкретніше (жив же у селі до закінчення десятирічки) : «Де померанчева революція, Юль? - очаровательниця Путь, покорительниця Вить?!»...
Коли Володимир Путін, розвально і невимушено, йшов у день інавгурації кремлівськими коридорами, весь присутній бомонд «коленопреклённо» схиляв голову, а деякі народні артистки зомліли від сексуальної аури, випромінюваної президентом Росії ( Медведєв, імітуючи «кореша», розкачується з не меншою амплітудою, та «далеко куцому до зайця !»).
Юля Тимошенко також «втюрилась по самі вуха» в Путіна, що яскраво проявилось під час їхньої зустрічі 19 березня 2005 року в Києві, коли вона кинула в бій всі свої жіночо-професійні чари, не тямлячи, мов дівчисько, що має справу з професійним «ґвалтівником» (екс-офіцер КДБ ще й прикинувся простачком-дурником )…
« Она тоже ждала этой встречи. Скорее всего, она волновалась. Иначе она, наверное, перед тем как войти в кабинет, где стоял Владимир Путин, не зашлась бы в долгом кашле. Она уткнулась в стену и кашляла, а за ней с растерянным видом стояли несколько ее чиновников, дожидаясь, когда кашель прекратится. Это было, мне показалось, нервное. Если, конечно, не вдохновенная игра состоявшегося актера. Никогда я не видел, чтобы кто-нибудь так талантливо когда-нибудь сыграл кашель. Зачем ей это было нужно? Ну а что если она на самом деле совершенно не волновалась и при этом ей надо было дать всем понять, что волнуется? Что-то, в общем, было такое в этом кашле …
Одета была Юлия Тимошенко строго. Белый пиджак, черная блузка с белым воротом, черная юбка миди с белым кантом. Все безупречно и вызывающе. Трудно было представить себе, что на такую женщину заведено уголовное дело ... Юлия Тимошенко сидела с прямой спиной, при этом наклонившись к российскому президенту, и внимательно слушала. Можно с уверенностью сказать, что нельзя было слушать внимательнее, чем она.
--Это самая важная встреча для украинского народа,– сказала Юлия Тимошенко.
Скромностью ее бог, конечно, не обидел, но разве в этом было дело? Дело было в том, что ведь только что у Владимира Путина состоялась встреча с Виктором Ющенко. Получалось,что Юлия Тимошенко считает ту встречу второстепенной для украинского народа!
– Я сегодня услышала главное,– продолжила она.– Я услышала, что вы рассчитываете на украинское правительство. Это главное. И вы можете рассчитывать на украинское правительство. Нет ни одного нерешаемого вопроса! Если мы будем иметь волю, от них не останется ничего! Вот говорят: 62 документа, 63 документа...
Происходило что-то странное. Юлия Тимошенко уговаривала Владимира Путина строить ЕЭП, хотя считалось, что за этим едет в Киев Владимир Путин. Российский президент, казалось, тоже не может собраться с мыслями по этому поводу. Иначе он не стал бы озвучивать заранее приготовленные фразы, которые были неактуальны после того, что уже сказала госпожа Тимошенко.
– ЕЭП -то,– говорил он,– не был, во-первых, нашей инициативой.
– Но вы же не отказываетесь от него?! – улыбалась Юлия Тимошенко… Она глядела на Владимира Путина уже с каким-то снисхождением и даже с нежностью. Мне казалось, она сейчас возьмет его за руку и скажет, что ему надо просто расслабиться (и по возможности получать удовольствие). То, из-за чего он так нервничал, она оставила в прошлом через минуту после начала встречи…
- Не наша инициатива! – повторил Владимир Путин. Это предложили Казахстан и Белоруссия. Они хотят, чтобы тарифы на энергетику устанавливались не в России, а в тарифном комитете. Это у нас хотят отнять часть суверенитета !
– Но вы еще готовы? – мягко улыбаясь, спрашивала его госпожа Тимошенко.
– В интересах всей нашей огромной экономической территории – да! – восклицал Владимир Путин.– Мы готовы! Но, конечно, это надо делать, исходя из интересов каждой страны. В полном объеме – так в полном объеме! Если кто-то не хочет совсем делать – не надо.
Он уже упирался. Он уже не очень хотел создавать ЕЭП. Больше никто не мог упрекнуть украинское правительство в том, что оно не хочет участвовать в ЕЭП. Теперь в этом могли упрекнуть Владимира Путина. Это была чистая победа Юлии Тимошенко... И снова он уговаривал украинского премьера сотрудничать с Россией, а она и не думала отказываться.
- Мне было немножко больно смотреть,– говорила Юлия Тимошенко,– как долго обсуждалась эта проблема с предыдущим руководством Украины (так, походя, убрала господина Кучму )…
Наконец они остались без журналистов. Встреча продолжалась еще минут сорок. Она была более короткой, чем встреча с президентом Украины. Но похоже, что и правда главной в этот день для украинского народа… А по итогам этого короткого визита, кажется, лишились интриги Путин–Ющенко и получили гораздо более интересную: Ющенко–Тимошенко.
Не исключено, именно в том, чтобы у всех сложилось такое впечатление, и состояла главная цель Путина и Тимошенко». ( Украинская правда. « ОБНИМАЙ НО ПРОВЕРЯЙ. Владимир Путин и дальше будет следить за Украиной». 21.03.2005). p://www.pravda.com.ua/articles/2005/03/21/3008043/
Немає сумніву, що після цієї зустрічі Тимошенко стала іграшкою в професійних руках спецслужб. Сталін використав Гітлера для розколу Європи (Віктор Суворов, «Льодокол»), а Путін подібним чином використав Ю.В. для руйнування Майдану - при підтримці екс-співробітників КДБ (роєм, по команді, обсіли Президента), п’ятої колони, та грошей Газпрому. Основні розкольничі дії Тимошенко: вимушена конфронтація з Президентом (з-за кримінальної справи не в’їздна до Росії); «виявлення» корупції в оточенні Ющенка; самоспровокована відставка з поста прем’єра зухвалим намаганням відсторонити Президента, що було прийняте в ніч 7-8 вересня комсомольсько–єврейським зібранням; поїздка до Білокам’яної дпя призупинення кримінальних справ і впевненості в майбутній підтримці; відставка агресивною більшістю прем’єра Єханурова в січні 2006 року; поєднання в єдиному оргазмі з усім проімперським для дискредитації Ющенка (головного ворога Путіна), а після другого пришестя Юлі на прем’єрське крісло цей оргазм поповнився відкритим хамством. Коли з Майданом було покінчено (зневіра людей), Тимошенко розслабилася (взяла «бога» за бороду?) - дала пальця Путіну при «решении 63-го документа», а він – хрусть, та й відкусив (19 січня 2009 р. ганебними для України газовими угодами)...
Майдан для примітивної Тимошенко – це тільки масовка покірних, наївних, довірливих, безоплатних громадян з білосердечними гаслами. Та Путіну Майдан ненависний не тільки тим, що перекреслив його поздоровлення з перемогою Януковича, що ставав могильником надій на відродження імперського монстра, а, головне, що це дпя України було вікно в Європу.
І коли Віктор Федорович, невинно кліпаючи очима, клянеться в непричетності до арешту Тимошенко, я йому вірю, бо він теж іграшка в руках об’єднаних спецслужб. Далекоглядний Путін і сьогодні арештом Тимошенко вдало вставляє клин на шляху України до Євросоюзу, одночасно піднімаючи її рейтинг, щоб в перспективі використати Юлю Володимирівну проти менш прогнозованого Януковича, постійно тримаючи його в «узде»...
Тож знову будемо обирати між більшим і меншим злом (17 листопада такий фарватер обрали 366 партійних карток, висвітившихся на табло Верховної Ради). Вірогідно, станеться так, що більше зло (спецслужби об’єднані) переможе – і надовго. Мета – розкол України.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.