а там подивимося...
Вибери мене!
І ось незабаром чергові вибори до Верховної Ради і країна вже перейшла у стадію шаленого ажіотажу. Численні телепередачі та токшоу, неймовірна кількість дебатів, подорожі регіонами та областями – такої «турботи» за себе український народ вже не бачив давно.
Але «найболючішою» темою є звичайно перебування екс-прем’єра України Ю.В. Тимошенко за ґратами. Безумовно, це викликає масу запитань. Випустять Леді Ю з місця позбавлення волі, прийматиме вона участь у наступних виборах, піде «Батьківщина» на вибори за лідерства іншої особи? Всі ці питання несумнівно є важливими для політичного майбутнього держави, але після «заточення» Юлії Володимирівни відбулося неймовірне – опозиція знайшла сумнівний, але тим не менш спільний фронт на противагу діючому режиму.
Повернемося до публічних виступів народних обранців – скрізь і всюди ми маємо можливість та насолоду споглядати, як замість дискусій ведеться відкрита й неприхована війна. Під час зустрічей не йдеться про щось конкретне, ні, нахабна агітація зайняла там своє місце. Поливання опонентів вербальним брудом, спотворення дійсності, все це і стало на сьогоднішній день тим, що колись називалося «конструктивною та апеляційною дискусією».
Всі зараховані «досягнення» політиків оголошуються ними так, немов з однієї сторони була презентована кривава революція непокірного народу, а з другого табору активісти самі рвалися на амбразури, щоб поставити край «терористичній діяльності» нинішньої влади. Власне, після аналізу останніх подій ці на перший погляд досить кумедні, навіть безглузді проголошення мають великий шанс втілитися в життя найближчого часу. Часу, коли спалахне іскра і запалить ватру повстання, яке пройде вогнем і мечем від Карпат до самого Донбасу. Вся ситуація перебуває у стадії так званого «спалаху-сполоху» - або народ прийде до влади за своїми правами, або ж все повернеться на початковий рівень примітивної робочої сили.
Але будемо актуальніші. Утворення КОДу (Комітету Опору Диктатурі) не є хибним рішенням опозиційних сил, але як і інші політичні блоки, КОД не є чимось однорідним, не є тією національною одиницею проти спаплюженої демократії чинного режиму. Не вистачає спільної ідеї, яка повинна полягти у фундамент розбудови держави після звергнення політики Януковича, хоча з цього і повинна була б початися та «революція». Завести країну у ще більше руїни під стягами «За світле майбутнє без Януковича», чи є саме це місією новітніх месій, яких у їхній більшості поставили перед безкомпромісним питанням «хто не з нами, той проти нас»? Невже троє «вождів» опозиції після політичного знищення диктатора не почнуть ділити між собою владу, що принесуть державі гіркі плоди революції? Згадаймо сумнозвісну байку російського поета й письменника І.А Крилова…
Однажды Лебедь, Рак да Щука
Везти с поклажей воз взялись
И вместе трое все в него впряглись;
Из кожи лезут вон, а возу все нет ходу!
Поклажа бы для них казалась и легка:
Да Лебедь рвется в облака,
Рак пятится назад, а Щука тянет в воду.
Кто виноват из них, кто прав - судить не нам;
Да только воз и ныне там.
Отож ідея є –
Немає єдності серед людей.
Якщо він надії келих не проллє,
Поляк, москаль чи іудей –
То вшистко єдно що він є,
Суттєво чи за нас, за націю стояти буде,
І чи з собою принесе все те, що виведе Вкраїну в люди!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.