У нас чудова молодь! Роздуми після благодійного квартирника на користь Юрія Чаба

У мистецьких колах вже стало звичною справою брати участь у благодійних музично-поетичних акціях. Це вельми ефективний спосіб збирати кошти для людей, які їх конче потребують, як правило, на термінове

У мистецьких колах вже стало звичною справою брати участь у благодійних музично-поетичних акціях. Це вельми ефективний спосіб збирати кошти для людей, які їх конче потребують, як правило, на термінове лікування. Такі заходи відбуваються досить часто і я сама не раз брала в них участь. І що цікаво – люди, які продукують досить пристойний творчий продукт, охоче беруть в них участь – це притому, що їм ніхто не заплатить за виступ, а навпаки, вони самі поділяться своїми, як правило, незначними статками, аби допомогти людині, про яку можуть нічого не знати.

У цих мистецьких заходів є особливий шарм. Вони проводяться в невеличких залах  музеїв, бібліотек, приватних приміщеннях,  облаштованих під потреби художників чи музикантів. В них незначна інформаційна підтримка, вони збирають аудиторію серед «знайомих знайомих» і проходять у теплій, навіть дружній атмосфері. Іноді їх називають квартирниками.

Там панує дух співчуття, розуміння, добрих намірів… а ще – мистецтва! Не того «мистецтва», яке оцінюється грошовими зборами чи рейтингами, а того, яке шукає захопленої уваги аудиторії і творчого спілкування з колегами. Причому спілкування як на рівні обміну ідеями (себе показати і на інших подивитись), так і на рівні «тусовочному». Ось що важливо і що так легко збирає творчих людей на благодійних заходах!

У вівторок 7 лютого в галереї «Мистецький простір 365» відбувся благодійний квартирник на користь молодого поета Юрія Чабана, який потребував операції на нозі. Квартирник зібрав поетів і музикантів («тусовочних», які ще не мають виходів на великі сцени). Окрасою заходу став виступ  художника-аніматора Світлани Гончаренко, яка робила картини з піску. Досить незвичне видовище (вживу), хоча в інтернеті відеоролики з «пісочною анімацією» отримали неабияке розповсюдження. Її робота, а точніше динамічне творення образів птахів, закоханих людей, дітей, музикантів і просто цікавих сюжетів одразу ж проектувались на великий екран. Це захопливе видовище!

З поетів запально, романтично, еротично (хто як уміє ) читали свої вірші Таня-Марія Литвинюк, Оксана Яблонська (очолює гутірку поетів "Севама"), Вікторія Осташ (керівник літстудії "Перехрестя"), Антоніна Спірідончева, Заза Пауалішвілі, Оксана Шафаревич, Михайло Жаржайло, Ліана Абрамова та Микита Лунін. Особисто я читала свої «бунтарські» вірші.

З музикантів виступали гурт «Телері», етно-гурт «Kolo diy», Христинка Халімонова та  Ярослав Великий.

Цікавим є знаходження точок дотику між поетами та музикантами, в яких зароджується співтворчість.  Христинка Халімонова заспівала пісню на вірші Зази Пауалішвілі, гурт «Kolo diy» оголосив про пошук поетів для створення нових пісень, а «Телері» підігравали поетці Тані-Марії Литвинюк. Читання поезії під музику – значно красивіше, ніж просто читання.

Після квартирника мені думалось про те, яка гарна в нас молодь (адже саме молодь є основною аудиторією). І творча, і активна. Цікавиться не лише розкрученими «зірками», але й маловідомими, вслухається в тексти, цінує...  Уміє співчувати, готова ділитись. Гарна в нас молодь!

Кілька фото з квартирника

Христинка Халімонова

Антоніна Спірідончева (вона ж я).
За це фото дякую Тетяні Каганській.

Світлана Гончаренко за роботою.

"Пісочна картина"

"Пісочна картина"