Куба.REVOLUCION!

"Якби мені довелося повторити це, мені б вистачило п'ятнадцяти чи навіть десяти чоловік. Десять чоловік і абсолютна віра. Неважливо, скільки вас. Важливо вірити і важливо мати чіткий план."

Роби що мусиш...і будь що буде

Те, що я  говорю, поділяють не всі, але я скажу, що думаю, і зроблю це з повагою до інших.

Я починав революцію, маючи за собою 82 людини. Якби мені довелося повторити це, мені б вистачило п'ятнадцяти чи навіть десяти. Десять чоловік і абсолютна віра. Неважливо, скільки вас. Важливо вірити і важливо мати чіткий план.

Ідеї не народжуються разом з людиною і тим більше не вмирають разом з нею

Кубинська революція 

Прапор « Руху 26 липня»!!!?

На світанку 26 липня 1953року 165 осіб на чолі з Фіделем Кастро атакували військову казарму Монкада і деякі інші об'єкти в Сантьяго — центрі провінції Орьєнте. Вони мали намір, заставши зненацька сплячий гарнізон, заволодіти казармою і складом зброї, озброїти і підняти на повстання проти диктатури населення міста. У разі невдачі передбачалося піти в гори і почати партизанську війну. Раптово захопити казарму не вдалося. Напад було відбито. Частина революціонерів загинула, багато кого було заарештовано. Усього в бою біля фортеці Монкада загинуло 6 людей, ще 55 були вбиті в наступні дні. По країні пройшли арешти. Фідель Кастро і його товариші були засуджені на тривалі терміни ув'язнення. Фідель Кастро був засуджений до 15 років..

  Ви можете мене засудити, але історія мене виправдає.

Революція - це не ліжко, усіяне рожевими пелюстками. Це боротьба не на життя, а на смерть між минулим і майбутнім.

Мені не подобається, коли мене вважають мстивим. Я всього лише боєць. Я вмію використовувати телескопічний приціл і автоматичну гвинтівку.

Кампанія солідарності з героями «Монкади» спонукала Батісту в травні 1955 року звільнити Ф. Кастро і його друзів. Фідель поїхав до Мексики, де приступив до підготовки збройної експедиції на Кубу. У Мексиці до нього приєднався аргентинський революціонер Ернесто Че Гевара (1928—1967), який став видатним діячем Кубинської революції. Нелегальні організації «Руху 26 липня» створювалися також і на Кубі.

Я пам'ятаю, як одного разу, дуже давно, ми з Че пішли грати в гольф. Але не подумайте нічого такого. Колись він був кедді - підносив багатим м'ячі та ключки. Тільки і всього. Че був людиною ідей.

Почуття важливіші, ніж знання.

«Я чекаю смерті Кастро», - сказав Буш. Сказати по честі, мене мало цікавлять очікування цього могутнього джентльмена. Я не перший, кого Буш наказав позбавити життя, і не я останній. В той момент я раптом згадав слова Сарріа, чорношкірого лейтенанта, командира патруля батістовской армії. Він сказав: «Ідеї не вбити». Це було дуже давно. Він захопив мене і мій невеликий загін у полон. Я пам'ятаю, як вони цілилися в мене, навіть не підозрюючи, хто перед ними знаходиться. Я пам'ятаю, як потім ми спали всі разом у тісній гірській хатині, і як вночі чорношкірий лейтенант стиха, не віддаючи собі звіт, повторював: «Ідеї не вбити». Ці чудові слова я присвячую особисто вам, пане Буш.

Загін Фіделя Кастро у складі 82 чоловік в ніч на 25 листопада 1956 року відплив з Мексики на яхті «Гранма» (призначена лише для 9 чоловік). 30 листопада, в день, призначений для висадки експедиції, керівник «Руху 26 липня» в провінції Орьєнте 22-річний Франк Паїс підняв повстання в Сантьяго.

Але «Гранма» в цей день не встигла досягти берегів Орьєнте. Лише вранці 2 грудня 1956 загін Ф. Кастро висадився на узбережжі Орьєнте, коли повстання вже було придушене і військові підрозділи були зосереджені в районі висадки. Три дні загін пробирався крізь заболочені хащі. 5 грудня загін вийшов на відкрите місце, де був оточений і атакований урядовими частинами. Учасники десанту були розбиті і розсіяні. Наприкінці грудня до умовного місця — занедбаної в горах Сьєрра-Маестра садиби Кресенсіо Переса, одного з організаторів «Руху 26 липня» в цьому районі, — дісталися лише 22 революціонера, що мали лише два автомати. Вони і розпочали партизанську боротьбу.

Каміло Сьєнфуегос і Фідель Кастро.

 Перемога - це завзятість.

 Революція відбувається не за один день, а закріплюється подальшим розвитком. Ми зробимо це!

Загін Ф. Кастро здійснював успішні напади на підрозділи урядових військ і отримував всі зростаючу допомогу населення. Ряди його збільшувалися. Партизанська збройна боротьба в горах і сільській місцевості поєднувалася із страйковим рухом у містах. У 1955—1956 роках на основі студентського руху в Гаванському університеті був створений Революційний директорат — організація, близька за програмою і методам дії «Руху 26 липня».3 березня 1957 в Гавані під керівництвом «Революційного директорату» була зроблена героїчна спроба захопити президентський палац і фізично знищити Батісту. Близько 50 членів директорату, в основному студенти, увірвалися в палац і вступили в бій з численною охороною і військами, що підійшли на допомогу охороні. Учасники нападу виявили неабияку мужність, прориваючись до верхніх поверхах будівлі, вони навіть захопили особистий кабінет Батісти, але після того, як половина учасників загинула і з'ясувалося, що сам диктатор зник у наглухо відрізаному від нижніх поверхів приміщенні, куди потрапити можна було лише спеціальним ліфтом, заблокованим охороною, залишкам атакуючих довелося відступити. У наступних облавах багато учасників були схоплені і вбиті.

Наша країна - це рай в духовному сенсі цього слова. І, як я багато разів говорив, ми воліємо вмерти в раю, ніж виживати в пеклі.

 Капіталізм огидний. Він несе лише війну, лицемірство і суперництво.

Ідеї не вимагають підтримки зброї, якщо їх підтримують люди.  

У ніч на 1 січня 1959 Батиста втік з Куби. У Гавані була сформована військова хунта. Але спроба правих сил перехопити ініціативу не вдалася. 1 січня капітулював гарнізон Сантьяго і повстанці зайняли місто. У той же день впала Саньа-Клара. На заклик Ф. Кастро в Гавані 1 січня 1959 року розпочався загальний політичний страйк, народ заповнив вулиці. Хунта не протрималася і однієї доби. Протягом 1 і 2 січня 1959 року вся країна опинилася під контролем Повстанської армії і повсталого народу. Увечері 2 січня передові частини Повстанської армії на чолі з Геварою досягли Гавани...

Революція розвивалася в напруженій політичній обстановці. Загострювалися відносини з США. Починалася політика блокади. Існувала внутрішня опозиція, до складу якої входили кубинці, що билися разом із Кастро проти уряду Батисти, але не бажали встановлення комуністичного режиму на Кубі. З січня по жовтень 1959 року в революційному таборі існували дві фракції. Одна вважала за необхідне якомога раніше відновити демократію. Погоджуючись з необхідністю перерозподілу землі, націоналізації комунальних служб і зменшення іноземного впливу в економіці і політиці, ця фракція була проти революційної диктатури, проти співпраці з комуністами і приєднання до радянського блоку. Інша фракція, на чолі якої стояв Рауль Кастро та Ернесто Гевара, виступала за революційну диктатуру, за союз із кубинською компартією, за аграрну реформу за зразком радянської і союз з соціалістичним табором.

 2 січня 1961 року США розірвали дипломатичні відносини з Кубою. 15 квітня американські літаки бомбили острів. На похороні жертв бомбардування 16 квітня 1961 Фідель Кастро вперше задекларував  соціалістичний характер Кубинської революції. Такий вибір,певно виправданий тогочасною ситуацією...

Я до сих пір дуже ясно відчуваю наміри імперіалістів і надалі купувати світ, його природні та людські ресурси, розплачуючись за це надушеними паперовими купюрами.

Куба є незалежною і суверенною країною, і Європейський союз помиляється, якщо думає, що може поводитися з нею інакше як з рівною. 

Я не народився бідняком. У мого батька були тисячі гектарів землі. Проте я маю честь відзначити, що всупереч заявам пана Буша, зараз у мене немає і одного долара. Всі мої статки легко вмістяться в кишені його накрохмаленої сорочки.

Потрібно щось робити для порятунку людства! Але якщо нас підведуть молоді, все завалиться.

P.S.Намагався бути неупередженим,можливі підозри у лівацтві безпідставні.:)