... нас систематично та цілеспрямовано фарширують величезною кількістю негативного інформаційного сміття. ЗМІ, у перегонах за рейтингами, вщент напакували ефір страшними історіями ...
"Людину неможливо чомусь навчити. Варто лише допомогти їй відшукати те, що є вже в ній самій" ( Галілео Галілей)
Останні декілька років нас систематично та цілеспрямовано фарширують величезною кількістю негативного інформаційного сміття. ЗМІ, у перегонах за рейтингами, вщент напакували ефір страшними історіями та жахливими картинками. А реквієм Живим, у виконанні траурного дуету агресії і безпорадності, викликає нестерпний душевний біль, паралізуючий розум і тіло. Мруть люди, щезають села, непомітно зникають міста, на черзі країни…
Черкаси - це місто, в якому глибоко проросло моє родинне коріння. Я народилася і виросла у будинку №11 по провулку Некрасова ( зараз там багатоповерхівка), навчалась у школі №15, ходила до музичної школи № 4. Майже вся моя рідня працювала на Машбуді (Темп). Звичайнісінька сім’я, яких багато. Пам’ятаю свій провулок – невеличкі хатки – вулики з низенькими парканами і багато квітів: жасмін, кущі простих рожевих троянд, бузок, мальви, ромашки… Діти наввипередки хватали мітли – біля будинків повинна бути ідеальна чистота! Нас ніхто не змушував. Так робили батьки, дідусі, бабусі, сусіди... Ми просто не вміли по іншому. А ввечері провулкова художня самодіяльність підростаючого покоління влаштовували концерти для дорослих: старенькі сиділи на почесних місцях, а кому не вистачало стільців ( дорослі якраз поверталися з роботи), мусили дивитися два відділення навстоячки. Нам довго аплодували і вручали квіти із сусідських клумб – ніхто за це не сварився. Лунав сміх. Там жила радість, яка щедро дарувала всім незабутні хвилинки простого людського щастя. ..
Зараз пригадуються тоді ще незрозумілі мені прабабусині слова : «…головне, онучечка, щоб не було війни і голоду...цінуйте життя, воно швидкоплинне…». Глибоко віруюча і мудра прабабуся Мотря – у похилому віці здійснила свою мрію - пішки помандрувала до Києво – Печерської лаври…(прожила близько 110 років).
Непомітно пролетів час. Відбулося багато змін у Світі і моєму житті. Я - мати двох дорослих доньок. Пишаюсь ними і радію за них. Але з кожним днем все гостріше відчуваю біль за долі інших дітей. Факти говорять самі за себе – молодь поступово деградує. Сучасне суспільство викинуло її , мов непотріб, на узбіччя дороги в Майбутнє, наостанок інфікувавши байдужістю щодо власної долі. Нажаль, ніхто не попереджав, що щоденне споживання інформаційних помиїв, поступово викликає залежність, яка є смертельно небезпечною для особистості!
Прикро, але суспільний шизофренічний дибілізм стає особливою національною ознакою, а духовно–етичний суїцид поступово набуває пандемічних масштабів! Наслідки цієї катастрофи важко перебільшити!
Не дивно, що за таких умов, питання соціальної пасивності населення з кожним роком набуває все більшої актуальності. Фахівці систематично попереджають про невтішність перспектив. Сьогодні, як ніколи, увага влади та суспільства прикута до загрозливих результатів соціологічних опитувань – 52% громадян України ні за яких умов не мають бажання брати участь у будь – яких виборах (очевидно, що згодом ефективність використання різноманітних «брудних» виборчих технологій зведеться нанівець), а 82% молоді в найближчий час готові емігрувати в інші країни!
Головна причина сумних статистичних даних – відсутність віри в себе та неспроможність особисто вплинути на перебіг подій!
З дитинства пам’ятаю, вислів: «Щастя приходить до щасливих, а нещастя до нещасних». Ці прості слова, мов Ангел – Охоронець непомітно захищають і впевнено ведуть мене, допомагаючи і підтримуючи на складних життєвих перехрестях.
Шануйте себе і не залишайтесь байдужими до свого Майбутнього!. Цінуйте Час! Повернути його неможливо!
Так. Іноді важко і боляче робити аудит власного життя. А переоцінка подій і вчинків завжди спонукає до формування нової системи цінностей, нових поглядів, нової моделі поведінки, нових обставин, врешті решт – народження нового Я. Гасло якого – Я сам творю свою реальність!
Байдуже, що покищо не вистачає знань – було б бажання їх надолужить!
Не страшно, що бракує навичок – обов’язково прийдуть з досвідом!
Головне – чіткий фокус на омріяному і її величності цілеспрямованій Дії, а щоденні кроки вперед по шляху до Успіху і Процвітання - запорука великих Звершень та зміцнення Віри в себе!
Почніть вже зараз – відчуйте цінність і унікальність власного життя! Любіть себе як самодостатню, але невід’ємну частинку Великого Всесвіту! Пригадайте давнішні Мрії – і дайте їм шанс ! Невже вони не варті того? Сміливіше! Сьогодні вибір за вами.
І головне – 40% успіху людини залежить від оточення.
Будьте щасливими і щедро обдаровуйте щастям тих, хто поруч з вами!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.