Україна. Знов Політика.

В чому винен Ющенко В.А. особисто для мене.

Прочитавши сьогодні блог blogs.korrespondent.net/journalists/blog/moroz4/a58849 "Від Антиющенка до Антиянуковича" несподівано зрозумів одну цікаву річ, яка вже давно була наче очевидною, але в той же час якоюсь - не зібраною, не повною.

Стосовно Ющенко В.А. говорили багато - і про любих друзів, і про кредит довіри від населення, про зради, про розчарування. Особисто мені це все дуже знайомо. Як і багато українців я почував навіть не злість на Віктора Андрійовича, не розчарування в ньому і його команді, - я відчував якусь відразу навіть до обговорення всього того що він не зробив або зробив не так. І ще з'явилась байдужість. Байдужість до того що відбувається в політичному житті країни. З'явилась думка що все одно ми нічого не вирішуємо і взагалі чого туди лізти.

Тепер до суті. Відверто кажучи я не так часто думав про політику останні роки. Багато роботи, інші інтереси. Далеко від дому. Тільки сьогодні я зрозумів чому саме була така реакція на провал Ющенко.
Я усвідомив, що в якійсь мірі В.А.Ющенко (те, ким він був влітку до виборів, коли ще тільки висував свою кандидатуру на президента) був для мене відображенням того хорошого, що я хотів бачити в собі. Спрямованість, розум, ерудиція, успішність плюс до того він відверто демонстрував що він - Українець. Тоді, дивлячись на нього і відчуваючи, що я теж Українець, я вірив що саме такими ми і маємо бути. Саме такими ми і є. Все в наших руках. Тоді вірив що ми на боці хороших, вільних і добрих людей, які Праві у своїх Думках і Вчинках.

Потім були Розчарування, Роздратування, Спроби не думати про це взагалі.

Провал Помаранчевої Команди і Ющенка особисто підсвідомо був особистим провалом для мене тому що ті цінності, які були декларовані, і в які тоді так хотілось вірити виявились марними. І, навіть якщо сам про це не думав і не усвідомлював аж до сьогодні, невдача його стала невдачею того Успішного Українця в мені!!! який так в нього повірив. Вона була провалом хорошого, вільного в мені...

Віктор Андрійович зробив так, що я, не призначаючи і не усвідомлюючи цього сам, став менше вірити в хороше всередині себе. Ось так.

Звичайно, мабуть це дурниця порівняно з усіма іншими негараздами які він наробив Україні, але сьогодні для мене найбільш болючим є розчарування у частині себе, яку колись хотілось асоціювати з раннім Ющенко.