Головне – відрапортувати?

VIPам не до людей

Днями на Вінниччині відбулася подія досить дивного характеру – чекали, як приємну, а вийшло… А не вийшло зовсім. До здачі в експлуатація готувався один соціальний об’єкт. Причетними до його будівництва і створення були сотні і тисячі людей. Урочиста здача його була б символом до того, що і територіальна громада, а з нею і вся Україна зробили ще один крок вперед, заклали чергову цеглинку міцного фундаменту вітчизняної економіки та інфраструктури.

Як водиться, з нагоди такої непересічної події чекали на високого столичного гостя, який мав власною присутністю "освятити" об’єкт, додати урочистостям ваги, хоча б за рахунок озвучення займаної посади. Але гість не приїхав. Засідання якесь, незапланована важлива зустріч, раптові ділові переговори чи ще щось, але не приїхав. Зрештою, поступок не досить гарний, однак останнє слово все ж було за посадовцем. Сталося те, що сталося.

Проте наслідком цієї примхи вітчизняного VIPу стало те, що всі урочистості просто скасували. Відправили додому маси турботливо зібраного народу, згорнули святкові декорації і залишили об’єкт чекати до того часу, коли у цього, або іншого поважного посадовця виникне добра воля для відвідування нашої скромної провінції.

Я, зрештою, можу зрозуміти подібних чиновників, які, нехтуючи планами та домовленостями, такими вчинками вказують простим людям, де їхнє місце. Я може зрозуміти поведінку чиновників рангом нижче, яким не стільки економіку та соціальну сферу слід піднімати, скільки урочисто відрапортувати перед керівництвом про роботу від імені тисяч безіменних працівників. Все це можна зрозуміти. До таких принципів "чиноугідництва" наше суспільство, на превеликий жаль, привчалося століттями.

Це те, що зафіксовано у Програмі "УДАРу" Віталія Кличка": "Чиновницький корпус є вкрай заполітизованим, непрофесійним та абсолютно байдужим до свого головного призначення – служіння суспільним інтересам". А тому ми маємо змусити чиновників усіх рівнів та рангів визнати – не народ працюватиме для їхнього задоволення, а вони для народу.
А починати слід з елементарної поваги до людей.

Ігор Ткачук