Розпинання України «правнуками поганими».

22 травня 2011 року. Канів. На Чернечій(Тарасовій) горі зібралося люду із всієї неньки - України.Піднесений дух. Звучать вітання: - Слава Україні! – Героям Слава!.. Обнімаються, братаються… Аж раптом

І справді – провладні людці. Нагнали міліції, курсантиків. А скільки пе

---

ревдягнутих? То й гадки не маєш. Може то весь байдужий народ перелицьований і вся Україна стогне від гнобителів-загарбників та прислужників-хохлів:

Так от де рай! уже нащо

Золотом облиті

Блюдолизи …

Так звана «влада», що є не що інше як зло-дії ,

. . . . люті звірі

Прийшли в овніх шкурах

І пазурі розпустили,

прірвою відокремилась від народу,обдираючи його як липку, і, прикриваючись білими одежами, прийшла до Того, хто нещадно ганьбив таких же:

А той нишком у куточку

Гострить ніж на брата.

А той,тихий та тверезий,

Богобоязливий,

Як кішечка, підкрадеться,

Вижде нещасливий

У тебе час та й запустить

Пазурі в печінки, -

І не благай: не вимолять

Ні діти, ні жінка.

А той, щедрий та розкошний,

Все храми мурує;

Та отечество так любить,

Так за ним бідкує,

Так із його, сердешного,

Кров, як воду, точить!..

А братія мовчить собі,

Витріщивши очі! Як ягнята.»Нехай, - каже,

Може, так і треба».

Десь збоку стовбичили литвини і свита, аж раптом вигулькнули церковно-імперські слуги та

х-азарови, германи і вся братва з ними:

В серебрі та златі!

Мов кабани годовані –

Пикаті, пузаті!..

Аж потіють, та товпляться,

Щоб то ближче стати

Коло самих…

І всі у ряд поставали,

Ніби без’язикі –

Анітелень.

Старшина пузата

Стоїть рядом; сопе, храпе,

Та понадувалась,

Як індики…

Писати немає потреби, все сказане актуальне сьогодні. Все повертається на круга своя. Продовжу дальше Його ж словами:

А меж ними і землячки

Де-де проглядають.

По-московськи так і ріжуть,

Сміються та лають

Батьків своїх, що змалечку

Цвенькать не навчили…

Пявки! П’явки! Може, батько

Останню корову

Жидам продав, поки вивчив

Московської мови.

. . . . . . .

І по-своєму глаголять

Як німець покаже

Та до того й історію

Нашу нам розкажуть.

. . . . . . . .

Так і претесь…І всі мови

Славянського люду –

Всі знаєте. А своєї

Досьбі… колись будем.

Як міг опинитися серед них той, якого називають шестидесятником – Драч (хоча чому дивуватись?,- його програма була одою програмі кпСС) та іже з ними:

Аж землячок,..

З цинковими гудзиками …

«…Я вси входы знаю,

Я тут служу,коли хочеш

В дворец попытаюсь

Весты тебе. Только знаеш,

Мы, брат, просвищенны,

Не поскупись полтинкою…»

Розмови від них люди не чули, ,а іншим - виступати зась, бо Слова не було….

Возвеличу малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх поставлю слово.

. . . . .

Не скує душі живої

І слова живого.

Та й що німота може сказати?.. Затерли «слово» пустомелі, залапали, воно втратило вагу … Проф-фе-сіонали дезінформації змішали все в одну кучу. Краще мовчати,бо в цей час мовчанням можна сказати більше,чим писакам і болтунам. Вже пізніше, в газетах та павутинні,прочитали, що ,- Чуєте?, - націоналісти кричали «Ганьба!» та «Геть московського попа!». Та ні! Скандували всі хто був свідомий Ідеї, волала вся ненька – Україна:

Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають.

Хіба це наші діти? Це підкидиші, покидьки, гірше яничар – збіговисько, яке присвоїло собі ім‘я еліта, для яких Україна стала місцем перебування, тимчасовим спальним районом, які як свинота - де живуть там і гадять. Виступали перевертні, іуди.

Україно! Україно!

Оце твої діти.

Твої квіти молодії,

Чорнилом политі,

Московською блекотою

. . . . . .Плач, Україно

Бездітна вдовице!

. . . . .

Якби ви вчились так . як треба,

То й мудрість би була своя.

Ще сміють цитувати: «… прости ж їх.., бо не відають, що творять», про тих хто з народом розділяє долю, бореться за Вкраїну милу. Слова ці більше адресовані до них же, чим до патріотів, які готові віддати життя за Україну та її народ, як Олексій Гірник, який «з любові до України та з гніву до її гнобителів спалив себе»:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

. . . . .

Діла добрих обновляться,

Діла злих загинуть.

Скільки самоспалень мало б бути,дивлячись на блюзнірсько-цинічну комедію, розіграну тут же по традиційно виробленому сценарію?

А я стояв, дивувався

Та аж страшно стало.

Після кожної промови деякі нерозумні, «Не так тії воріженьки, як добрії люди», аплодували. Раби возвеличували тирана:

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!

. . . . . . . . .

Бо ви й самі не знаєте,

Що царики коять.

А кричите, що несете

І душу, і шкуру за отечество!..Є й Богу,

Овеча натура:

Дурний шию підставляє

І не знає нащо!

. . . . . . .

І всякий день перед нами _

Стид наш перед нами

Окрадені, замучені,

В путах умираєм.

. . . . . . . .

Кати знущаються над нами.

А правда наша п’яна спить.

. . . . . . . .

Подивіться лишень добре.

Прочитайте знову

Тую славу. . .

Все розберіть…та й спитайте

Тойді себе: що ми?..

Чиї сини? яких батьків?

Ким? за що закуті?..

По пагорбах , біля могили, шастав безголовий, - Вибачте ! .. Згадав, - фамілія якого головатий. Його ганьбили. А хоч би що:ні стида , ні сорому. Тільки видавлював із себе: « Бог вам суддя…». Згадав чорт…

Правдою торгують.

І Господа зневажають, -

Людей запрягають

В тяжкі ярма. Орють лихо,

Лихом засівають,

А що вродить? Побачите,

Які будуть жнива!

Схаменіться, недолюди,

Діти юродові!

Подивіться на рай тихий,

На свою вкраїну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся!

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що не має

І на небі, а не тілько

На чужому полі

Правду сказав герой, який проник до мікрофону і притаврував: «Перед вами виступали – раби, підніжки, грязь Москви». Не в бров, а в око. Так думає кожний, а озвучив безіменний. Все таки знайшовся «один козак серед мільйона свинопасів».

Чого низька влада прийшла на гору Духу. Мабуть, щоб прикритись Шевченком, як і всі попередні,за його плечима обілити себе (це тема окремої розмови). Світ притаврував фашистсько - комуністичний період існування тоталітарних систем, другий із них, хоча вони тотожні, у нас продовжується і досі. Як в цей період могли отримувати Шевченківські премії чи звання герой країни, з рук тих хто уособлював і є творцем цих Систем? Як могли отримувати нагороди-цяцьки ті, хто був свідком, як її лишили В.Шкляра? Чи отримували «героя», коли так поступили з народними Героями Бандерою та Шухевичем? Вони догоджали Системі, на якій паразитували, були її стовпами необтесаними, бо хотіли жити,- добре жити,- а в цей час гнулись закріпачені, але горді – справжні патріоти України. Вони коментували Велетня,не будучи навіть Його блідою тінню і за це їх щедро осипали нагородами. Це тавро не змити. Стидно! Хоч раз поступіть мужньо: відкажіться від благ, що дають ці цяцечки, і ви станете героями. Настав час коли жити по чесному не норма, а виняток – геройство.

Нагородоманія… Поначіпали на себе, як мавпи, біжутерії купленої, понадувались пихаті і возомнили... Бідні людці… Поступайте так, як поступив би Тарас і тоді «….встане правда на сім світі», підніметься та заживе народ у вільній, новій Україні.

За що боролися з ляхами?

За що ми різались з ордами?

За що скородили списами

Московські ребра? Засівали.

А що на ниві уродилось??!!

А уродились перевертні, які готові віддати Україну кровожадній імперіі, і вже потроху здають: флот, мову і т.д. Краще не скажеш:

А тим часом перевертні

Нехай підростають.

Та поможуть москалеві

Господарювати.

Та з матері полотняну

Сорочку знімати.

Помагайте, недолюдки,

Матір катувати.

І вже господарюють всякого роду сміття: типу нагієвих, кісєльових, шустерів, бузинів та всяка наволоч з ними, числа яким нема:

І воздасть їм за діла їх

Криваві, лукаві,

Погубить їх, і їх слава

Стане їм в неславу.

Ці «царики» та їх свита, під свист та улюлюкання, з ганьбою шмигнули і їх більше ніхто не бачив. Глянув

… Стоїть собі,

Голову понурив

Сіромаха. Де ж ділася

Медвежа натура?

Мов кошеня, такий чудний.

Я аж засміявся.

Вони ще раз показали і довели, що можуть говорити, краще було б сказати, балакати з народом по ящику на шоу з комедіянтами типу шустерів, кисельових та іншими продажними іудами. Виходжу із того, що болтати може кожний, а говорити – рідко…і то одиниці. Марати папір і сотрясати повітря не треба, вже все написано і сказано. Суєта суєт…

…Ви любите брата!

Суєслови, лицеміри,

Господом прокляті .

Ви любите на братові

Шкуру , а не душу!

Та й лупите по закону.

. . . . . . .

…Бог создав вас не на те,

Щоб ви неправді поклонились…

І хилитесь, як і хилились!

І знову шкуру дерете

З братів незрячих, гречкосіїв.

В опозиції і демократах ті ж зло-дії, які відсунуті від корита, не приласкані владою бандитською. «Любі друзі» своїми діями змусили народ кинутись «з огня та в полум‘я» і вибрати криміналітет, на чолі з паханом – злодієм в законі. Правителі. як правило ставали хамами, але щоб Хам став правителем??? Ще такого прецендента в історії не було. Як могло статися. що хитру лисицю пустили в курник, злого вовка – в овечу отару? Коли і хто буде судити за злодіяння влади? Коли газодобувну вишку беруть за 400 млн. дол., а її ринкова вартість 250 млн. дол.,- куди ділась решта?, - а паркани за 7 млн. грн.,а обленерго, ветольоти і майданчики? І переліку цьому не має кінця. Дивіться сайт «Наші гроші» і побачите куди діваються наші гроші – платників податків, які утримують найнятих на службу «слуг народу». А Пеньок бігає по пеньках на 100 га «нашої, не нашої землі». На чистій гладі води народу сплило різного роду, - щоб не сказати д…, - сміття. Кого вибирати? Вибору нема ! Всі кинулись в прірву Мамони, впавши ниць духовно:

Нема кому розкувати

Одностайно стати

За євангеліє правди

За темнії люде

Нема кому !

Звідси постає питання, а що ж таке так звана «політична еліта», яка окупувалась у Верховній зраді? Красномовно на це відповів «маємощомаємо» - лис фарбований(синочок якого прихватизував 200 тисяч гектарів землі народної), ще в 1994 році, зразу після зміни влади: «…що ж ви хотіли. Перша світова війна, друга, голодомор, «Розстріляне відродження»…А хто залишився? Кравчуки, кучми (продовжемо дальше самі – ющенки, януковичі …– число їм тьма) – так і до мишей можна дійти». Так! Знищували кращих. Залишався скніти мотлох, продажні гнучкошиї іродові душі продажні:

Кругом неправда і неволя,

Народ замучений мовчить

І на…(народному) престолі

(проф-фе-сор - зек) сидить

Людською кровію шинкує

І рай у найми оддає.

Ми залишаємся «правнуками поганими», які цураються рідної материнської мови, засудивши себе на злиденність і гнилість душі,і стали співучасниками злочинно-кримінальної влади УРКАїни, «байстрюки Єкатерини сараною сіли». Лжа стала нормою – законом. Куди дивиться світ,зокрема, Європа?

Розбойники, людоїди

Правду побороли,

Осміяли твою славу

І силу, і волю.

Земля плаче у кайданах

Як за дітьми мати.

Господь тяжко карає народ України

. . . . За Богдана

Та за скаженого Петра.

Також

Лютий ворог України,

Голодна вовчиця!..,

якій,- як і сухорукому параноїку , що знищував життя мільйонами,- зомбовані ставлять пам’ятники. Разом просимо Всевишнього

Не дай знущатися лукавим

І над твоєю вічно - славой,

Й над нами,простими людьми!..

Сліпі та одурені прозрійте, «обнімітесь ж брати мої. Молю ж Вас, благаю…». Що нам ділити? Жити з любовю, з вірою в Бога, Україну і народ, « по вірі вашій даватиметься вам…»; обходьтесь малим – отримаєш БОГато, бо скільки треба людині для підтримки духу? Розділяти участь з народом, віддати себе всього народу – жити по божому:

Бо де нема святої волі -

Не буде там добра ніколи

Нащо таки себе й дурить.

Віруси тьми і зла стрімко охоплюють простір і люд. Але ми народжені побороти їх. Твори Шевченкові дають імунітет від зубожіння душ, надихають на боротьбу: «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!» У кожній українській оселі завжди були – Бог і Україна – біблія і Кобзар. При народженні або у повноліття держава повинна вручати громадянину «Кобзар» та «Історію України» Аркаса, а портрет Т.Г.Шевченка в рушниках в кожній хаті , в кожному кабінеті керівника любого рангу, а не бовваніти на стіні злодій - Хам.

Читайте Шевченка

Од слова до слова,

Не минаймо ані титли,

Ніж тієї коми.

Там ви знайдете правду,а «В своїй хаті й своя правда,і сила, і воля», яка й визволить вас. Шевченків Кобзар наше вічне джерело, з якого набираємось сил, якщо падаєш духом; стаєш Велетом, коли кругом розпач, зневіра і глум над святинями; набираєшся мудрості в не просвітньому мороці. Там кожний знайде відповіді на всі насущні питання. Звідти ви станете вільною людиною. Адже чим більше збагачується купка, тим біднішає простір довкола , проходить повне зубожіння населення. Це зло. Відкажітесь від суєтно-матеріального, як говорив Стів Джобс: «Не є доброю перспективою бути найбагатшою людиною на цвинтарі», і ви прийдете до духовного богатства . Тільки тоді розцвіте оаза України.

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо гинеш?

За що пропадають? За що ти караєш

Своїх і покорних, і добрих дітей?

За що закрив їх добрі очі

І вольний розум окував

Кайданами лихої ночі!..

Прозрійте люде, день настав

Розправте руки, змийте луду,

Прокиньтесь… будьте люди,

А не посмішище… На питання : «Чи довго ще на сім світі/ Катам панувати?», історія відповідає, що прийде час і знайдеться місце, яке породить «і вилетить Орел із-за хмари» та скаже:

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою…

Нехай же серце плаче, просить

Святої правди на землі.

. . . . . . . .

Брати, я смерті не боюся!

Я докажу отим зміям,

Я вирву їм несите жало!..

Слухайте. Чуєте:

Схаменіться, будьте люде

Бо лихо вам буде

Розкуються незабаром

Заковані люде. Настане суд.

...Настане час великий

Небесної кари…

І на оновленій землі врага не

Буде супостата

І забудеться срамота давняяя година

І оживе добра слава, слава України!

Слава Україні! – Героям Слава!