Лихварський траур

Читаю про «крокодилові сльози» банкірів з приводу Законопроекту «Про споживче кредитування».

Особливе розчулення викликає їх невдоволення спробою законодавця обмежити суму неустойки яка може бути стягнута з споживача.

Дозволю собі нагадати про те, що в Україні ще з 1997 року діє Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Даним законом, передбачено, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Парадокс ситуації в тому, що дія цього закону поширюється лише на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичних осіб суб'єкти підприємницької діяльності, і не поширюється на громадян-споживачів фінансових послуг.

При укладенні договорів з громадянами –фізичними особами банки можуть дати волю будь-яким забаганкам як то:
-передбачити стягнення і пені і штрафу за одне й те ж порушення, що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;
- передбачити в договорі обов’язок споживача сплатити комісії за все що можливо;
- визначити стягнення пені у такому розмірі, якому би позаздрили рекетири 90-х.

Відповідно ж до нововведень, що пропонує законопроект, у договорах про споживчий кредит неустойка за невиконання зобов‘язання щодо повернення кредиту та процентів за ним може бути встановлена лише у вигляді пені, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також розмір неустойки не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за відповідним кредитним договором, і не може бути збільшений за домовленістю сторін. 

І найголовніше, неустойка (штраф, пеня) сплачується у третю чергу після сплати прострочки та суми основного боргу.

То в чому ж тут загроза законопроекту банківській системі? В наведенні нарешті ладу на ринку кредитування та встановлення справедливих умов для споживача?

Авторгов Андрій Миколайович, адвокат, кандидат юридичних наук, партнер спеціалізованої юридичної фірми «Агентство з питань боргів та банкрутства».