20 лютого у Червонограді трапилася чергова трагедія. На території недобудованої лікарні, яка належить Фонду держмайна, покінчила з життям старшокласниця.
20 лютого у Червонограді трапилася чергова трагедія. На території
недобудованої лікарні, яка належить Фонду держмайна, покінчила з життям
старшокласниця. Її ровесники вимагають
обмеження доступу до недобудованої споруди, яку в місті називають Колізеєм.
Місцева влада настоює, що нічого не може вдіяти, натомість пропонує батькам і
педагогам виховувати молодь. Що робити з тими, кого туди тягне романтика?
Вертикаль.
Таня веде нас до Колізею. Її вікна – якраз навпроти недобудованої лікарні,
яка стала місцем збору підлітків і водночас місцем їхніх трагедій. «Скільки
випадків? Це п’ятий, ні шостий. Якщо не рахувати калік…», - Танин чорно-білий капюшончик,
мелькає між чорною землею і білим небом. «Там, з четвертого поверху, гарний вид
на Червоноград. Звідти падав Павло, потім два роки не вставав з ліжка».
Вони не мають куди подітися і сходяться туди, де справді гарно,
андерграундно і можна робити все, що хочеш. Хтось приходить добровільно, когось
затягують насилу. Хтось пам’ятає, коли
тут був, а пізніше зрозумів, що не варто. А хтось так і не встиг зрозуміти. «З
вікон? Бачу все», - скупо відповідає Таня і запитує, як показати, зсередини, чи
збоку, де Колізей видно найкраще. Всередині є кімнати зі шприцами, є залишки
вогнища, післяалкогольна тара, доалкогольні корки, бички – від «Прими» до «Marlboro». Є все, а колись тут мали бути лікарняні палати.
Стара лікарня зовсім неподалік. Морг – просто навпроти.
Таня каже, що може принести з дому термос чаю. Якось не хочеться. На мітингу
Таня стояла з плакатом: «Ми не відступимо назад, бо це наш Червоноград».
Горизонталь.
Роксоляна вже вкотре запитує, чим влада може їм допомогти. «В рамках
чинного законодавства, ми вам не можемо дати ніякої надії», - відповідає перший
заступник міського голови Степан Дмуховський. Дитячі голоси на зриві, крики з
закликом змінити хоч щось, обриваються холодними чоловічими тембрами, які
валять їх термінами на кшталт «проектно-кошторисна документація», «комунальна і
державна власність» і «чинне законодавство». Потім починають повчати: треба бути
вихованими, треба вчитися, не треба туди ходити. Пан Дмуховський терпляче
повторює завчені слова, не забуваючи при тому кокетливо блискати очима в
об’єктивів. Вже у своєму кабінеті він сказав кореспондентам одного каналу, що
справа у вихованні.
Вони виховані. Йдуть організовано. Знають, чого хочуть. Не роблять нічого,
в чому їх можна було б звинуватити. Півгодини вони надривно кричать: «Вийдіть
до нас хоч хтось!». Тиждень тому їх було
більше. За цей час встигли провести «виховні заходи» у школах, поговорити з
міфічним учнівським парламентом і залякати поганими оцінками. Від них вимагають
назвати школи, в яких відбувалися репресивні заходи. Вони бояться. над ними
сміються, мовляв, як прийшов момент сказати правду, то всі мовчать.
3 березня – робочий день. Міська рада замкнена. Дітям кажуть, що вихідний. Вони
не можуть розібратися в термінах і поняттях, якими їх завалюють.
Хрест.
Два тижні тому загинула Марта. Ще до того, як її поховали, на круглому
столі «Тютюну і алкоголю – зась!» обговорювали питання негативних явищ у молодіжному
середовищі. Наступної неділі після похорону школярі пройшлися ходою від статуї
Божої Матері до Колізею. Запалили свічки. Визнають, що багато туди ходили.
Хочуть, щоб навколо Колізею зробили загорожу і поставили охорону, щоб обмежили
продаж алкоголю неповнолітнім і зробили дитячі майданчики. Стоять з плакатом
«Ми проти алкоголю і наркотиків». Їм в черговий раз кажуть, що треба вчитися і
бути вихованими.
На мітингу є директори шкіл. Директор НВК №10 Віктор Лапій постійно
усміхається, навіть до мами Марти, яку спершу не помітив. Зі словами, мовляв, треба
було краще виховувати, він насувається на неї усім своїм ростом і масою. Ліда каже,
що виховувала, старалася, і саму її колись виховували. Тільки треба працювати,
всього ж не проконтролюєш… Сьогодні вона хоче, щоб її донька була останньою.
Після смерті Марті написали в характеристиці: з неблагополучної сім‘ї – щоб
нікого було звинуватити.
Заступник міського голови з питань соціального захисту та гуманітарної
сфери Андрій Залівський переконує, що робить для молоді багато, приміром,
святкування Дня молоді – з дискотеками і феєрверками. А вони вже не хочуть
феєрверків. Їм просто хочеться жити.
Тупик.
Останній пост у вкладці «молодіжна політика» Червоноградської міської ради
– про християнське милосердя. Остання новина – прогноз погоди. Остання подія –
візит «керманича Львівщини» в Червоноград. На шахти.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.