Завтра детально обчислю економію, відправлю пропозицію по інстанції, а потім ще раз, більш вдумливо, прочитаю «Націю». Повинна ж вижити !
Читав «Націю» Марії Матіос. Коли дійшов до «Одкровення», в якому баба Юстина розповідає незнайомій жінці, називаючи її дочкою, про підготовку до своєї смерті, наставляючи рідних і знайомих: «не плачте за мною ніколи», перед очима постала моя мати, що також наставляла свою дочку, відчуваючи «вели-и-ке діло – смертечку нашу». Все життя прожила у селі. З десяти років, до заміжжя, працювала в наймах у сім’ї євреїв; не читала й не писала, пережила три війни і три голодомори; шестеро дітей, я - п’ятий, найменший (1939 р. н.) помер від запалення легень навесні 1941 року. Вміла робити все, що вимагає сільське життя. Була гостра на язик, знала безліч прислів’їв, прикмет, притч, молитов; лікувала односельчан від пристріту, переляку, наговорів, волосу, бородавок, немочі,…. Працювала до останнього…Осінню 1980 р. присіла ввечері на припічок (як завжди), так і померла - серце…
Аналізуючи прожите, обдумуючи життя батьків, я зрозумів, що жителі села мудрі від співжиття з природою, яку ніколи не обдуриш. Вижити та прожити чесно в невибагливому достатку (тож і щасливо) може той, хто успадкував досвід поколінь, не лінивий, почитає Природу і Бога. У селі обманом не проживеш, у місті ж на обмані ще як багатіють! Та, чомусь, не нація, багатіє тільки «антинація»…
Поздоровив з Св’ятом весни однокласницю. На Донеччині більше 50 років, мешкає в Авдієвці, в однокімнатній квартирі, одна, чоловіка похоронила. Працювала бухгалтером, живе тільки за пенсію, нікуди не їздить – нема здоров’я. Порозмовляли:
- Живу добре, все в мене є, заготовила з осені картоплю, моркву, буряк, квасолю; насолила огірків і помідорів, заквасила капусту; зберігаю все на балконі в утепленому ящику; варення не роблю – не вживаю; з різнотрав’я готовлю чай, ліки… Зробила ремонт: наклеїла шпалери, покрасила кухню, вікна, двері; придбала недорогий палас, інколи чимось пригощаю братових внуків, ще й залишаю щомісячно 50 гривень про чорний день. Хворію, та лікуюсь, як і знайомі, самостійно, по народним рецептам. Головне – вірити в добро, не заздрити і не втрачати оптимізму.
- Хоч 1200 гривень пенсію отримуєш?
- Якби я мала стільки, то не знаю нащо б потратила! Всього 950, ще 100 плачу за комунальні послуги - субсидія…
Поговорив – подумав: людина живе в «достатку» на 950 гривень, а «розбещеним» чорнобильцям влада відриває від себе по 4000 гривень, та вони, невдячні, ще й голодують в наметах ! Скільки можна? Не інакше, як «бісяться з жиру»…Пам’ятаю, коли в колгоспах працювали тільки за палички, ще й пенсїй не платили – за Сталіна… Та як його боготворили! Вождь! Батько всіх народів!... А владу як поважали! Ще й пісні співали...
Пригадав: коли ще працював виконробом - в кінці кожного кварталу до мене приходив інженер виробничого відділу з умовною закускою (інше завжди було), й за пляшкою говорив: виручай, горимо, потрібні раціоналізаторські пропозиції, просив головний інженер, хоч одну, ось бланки, думай… П’ять днів до квартального звіту - зріжуть управлінню преміальні… Щось креслив, рахував, оформляв. Та преміальні зрізали – знаходились інші причини. Тож на премію не надіюсь, а звичка щось раціоналізувати залишилась. Літа вже не ті, й розум не той, тож моя пропозиція тільки для антинації, яка завжди при нації (закон життя):
Навіщо платити великі гроші, коли однокласниця живе щасливо на 950 гривень? Це ж скільки можна прикупити за кордоном елітних будинків, маєтків, скільки замків і розкішних котеджів збудувати в Україні, скільки яхт, літаків, майбахів, коштовностей, картин, золотих ванн і унітазів можна придбати, якщо обмежити пенсію 1000 гривнями? Лікування - по Конституції, безоплатно, травами. Нема пенсіонера – економиться пенсія. Прикинув, аж дух перехопило – така «рацуха»!.. Антинації не коснеться – антиКонституційний Суд захистить….
Вже пізно. Завтра детально обчислю економію, відправлю пропрзицію по інстанції, а потім ще раз, більш вдумливо, прочитаю "Націю". Повинна ж вижити !
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.