Вплив світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та рішення КСУ

Права 100% інвестора та інвестора який здійснив часткову оплату будівництва, у даному випадку нічім не відрізняються.

Конституційний Суд України дозволив розірвання договорів інвестування житлового будівництва, та визнав неконституційним деякі положення Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Даним законом, як зауважив у своєму рішенні КСУ, фактично було впроваджено обмеження щодо володіння, користування і розпоряджання об’єктом права власності, зокрема коштами інвесторів, на період до 1 січня 2013 року.

Після повідомлення про прийняття зазначеного рішення КСУ, забудовники надали свої сумні коментарі, зміст яких зводився до того, що інвестори, звичайно, можуть звертатися до суду, але грошей у забудовників нема і не буде.

Уважно переглянувши Рішення Конституційного суду по справі № 1-7/2012 від 13 березня 2012 року, зокрема п.1 його резолютивної частини, можна прийти до висновку, що Конституційний суд України визнав неконституційним положення ч. 4 ст. 3 Закону «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» лише в частині «заборони розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва».

Тобто залишилась чинною норма про те, що повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, здійснюється після лише після наступної реалізації такого об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, або ж після 01.01.2013р. (строк дії норм статті 3 Закону).
 
Отже Конституційний Суд України дозволив 100% інвестору розірвати договір з забудовником, а ось якщо інвестор вніс кошти частково, навіть з вини забудовника, то кошти такому інвестору можна отримати лише після 01.01.2013 року, та й то у випадку, якщо дію цього закону не подовжать.

Лишилась також заборона на нарахування та виплату забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених статтею 625  Цивільного кодексу України.

Якщо проаналізувати мотивувальну частину КСУ та включити здоровий глузд, можна прийти до висновку що права 100% інвестора та інвестора який здійснив часткову оплату будівництва, бачачи на власні очі що будівництво зупинилось, строк здачі будинку в експлуатацію минув, і інвестувати далі не має сенсу, нічим не відрізняються.

Нагадаю, що всі громадяни є рівними перед законом, також держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності

Банк у разі погіршення свого фінансового становища має право на введення тимчасової адміністрації та мораторій, забудовник також має право на законний мораторій відповідно до Закону «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», мораторієм прикриваються від кредиторів також підприємства ТЕК.

Ось тільки громадянин, права якого є найвищою соціальною цінністю, не має ані жодного шансу їх реалізувати, відносно таких боржників, ані прав на будь-який власний мораторій.
 
Авторгов Андрій Миколайович, адвокат, кандидат юридичних наук.