Здійснення Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції

Боротьба з корупцією – це першочергове завдання на шляху реалізації європейського вибору України, так як корупція явище соціальне.

Так, за весь час існування України як незалежної держави, 2011 рік став дуже продуктивним в сфері законодавства по боротьбі з корупцією. Було прийнято ряд законів та законодавчих актів щодо подолання корупція як системного явища. Все це свідчить про шлях виконання Україною Конвенції ООН проти корупції.

Одним із заходів в боротьбі з корупцією є посилення прозорості, підзвітності державних структур, правовий захист громадян, просвітницька робота з населенням, сприяння  залученню  населення до процесів прийняття рішень, виховання молоді у дусі неприйняття корупції та дотримання прав і свобод людини і громадянина у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, тощо. Однак, для успішного використання заходів в боротьбі з корупцією необхідна взаємодія та підтримка суспільства. Міжнародний досвід робить наголос на те, що активність громадян, зацікавлених у подоланні корупції, є головною передумовою подолання корупції. Тому запорука реалізації антикорупційної політики – це участь громадськості  у  заходах  щодо  запобігання корупції.

Обов’язкова участь громадськості у подоланні корупції зазначено у Конвенції ООН проти корупції, підписання якої 9 грудня 2003 року міжнародною спільнотою стало видатною подією в історії  сучасних  міжнародно-правових  відносин у сфері запобігання та протидії корупції.

У положеннях Конвенції ООН наголошується на те, що ефективна реалізація антикорупційної політики держави має базуватися на комплексному застосуванні примусових,  попереджувальних та просвітницьких процедур,  що може бути забезпечено виключно за умови спільної участі у цьому процесі органів влади та громадськості.

Статтею  13  Конвенції  ООН визначена необхідність участі суспільства у заходах щодо запобігання і протидії корупції, а для цього необхідно сприяти активній участі громадянського суспільства, неурядовим  організаціям  та громадам у запобіганні корупції й боротьбі з нею.

Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» розширено коло суб'єктів, які здійснюють  заходи щодо запобігання та протидії корупції в Україні, та  виокремив серед них окрему  групу  суб'єктів, що беруть  участь у  запобіганні, виявленні,  а в установлених законом випадках і у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав чи інтересів фізичних та   юридичних  осіб,  інтересів держави. До таких суб'єктів, крім місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій та їх посадових осіб,  вперше, відносяться громадяни та об'єднання громадян.

Таким чином, Закон створює умови участі інститутів громадянського суспільства у  реалізації громадського моніторингу за діяльністю органів державної влади,  в тому числі, у сфері запобігання і протидії корупції, що дозволить посилити можливості суспільства  в   сприянні зниженню рівня корупції в державі.

Також важливим моментом в Національній антикорупційній стратегії на 2011-2015 роки є взаємодія об'єднань громадян з органами державної влади і органами місцевого самоврядування у сфері формування та реалізації державної антикорупційної політики, підтримки антикорупційних заходів держави громадянським суспільством, поєднання зусиль держави і громадськості у подоланні корупції як системного явища в усіх сферах суспільного життя.

Таким чином в законодавство України покладено шлях взаємодії органів влади, місцевого самоврядування з громадськістю. Однак на даний час немає чіткої стратегії (системи) взаємодії влади з громадськістю щодо подолання корупції як системного явища, тобто законодавством України передбачено залучення громадськості до спільних дій, а на практиці це не виконується. Враховуючи цей факт, можливо зробити висновок, що законодавство в сфері антикорупційній політики, не може виконуватися в повній мірі.

Президент України Віктор Янукович в Національній антикорупційній стратегії на 2011-2015 роки наголосив на те, що «Корупція в Україні набула ознак системного явища, яке поширює свій негативний вплив на всі сфери суспільного життя, все глибше укорінюючись у повсякденному житті як основний, швидкий та найбільш дієвий протиправний засіб вирішення питань, досягнення певних цілей. Масштаби поширення корупції загрожують національній безпеці України. Це потребує негайного вжиття системних та послідовних заходів».

Так, за час існування Національного антикорупційного комітету досить не створено Громадську раду, для врахування громадської думки в роботі Комітету, в тому числі  при підготовці пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері запобігання та   протидії корупції, яка складається з представників інститутів громадянського суспільства  і діє на правах робочої групи Комітету.

В тому числі Національний антикорупційний комітет не має окремої поштової адреси, куди кожен громадянин може звернутися, за листом Міністерства юстиції України, який був отриманий на запит Комітету по боротьбі з корупцією та захисту прав, зараз формується склад громадської ради з числа подавши заяву на участь у його роботі інститутів громадянського суспільства, однак ця інформація ніде серед засобів масової інформації не поширена та немає конкретних строків формування громадської ради, сама робота Антикорупційного комітету досить не активна.

Дуже важливим є активне залучення громадськості в участі, надання пропозицій в проектах законів, нормативно-правових актів, громадських слухань, тощо та прийняттям влади цих пропозицій.

Таким чином, в частині реалізації Конвенції ООН проти корупції, необхідно:

1.      Органам державної влади, місцевого самоврядування розробити систему (стратегію) взаємодії громадськості з органами влади в сфері боротьби з корупцією таку, яка буде виконуватися на практиці;

2.      Активніше залучати інститути громадянського суспільства до участі у нормотворчій діяльності як на державному, так і на місцевому рівні;

3.      Створити антикорупційний орган, який здійснюватиме нагляд за реалізацією національної антикорупційної стратегії і відповідних дій з участю громадськості;

4.      Національному антикорупційному комітету, Комітету Верховної Ради України по боротьбі з корупцією та організованою та іншим уповноваженим органам з питань антикорупційної політики запровадити постійну систему навчання (проведення лекцій, семінарів, круглих столів, тощо) в сфері боротьби з корупцію для всіх організацій, підприємств, об’єднань громадян та інших які приймають участь у подоланні корупції як системного явища.

Олександр Супрун