З діалогів.

Про принципи і принциповість.

Oleg Medvedev:
"Коли в другому турі президентських виборів розквітло противсіхство, увійти в становище цих людей ще якось можна було. Насправді, вибір із двох кандидатів широким ніяк не назовеш. Мазохісти вчинили природно. Для себе. Тобто по-мазохистськи. Недарма ж Україна - батьківщина Захер Мазоха: нещодавно, нарешті, прочитав його збірку, вона ж вся - на галицькому матеріалі. Шоб уникнути меншого зла, вирішили пропустити більше. Хотіли покарати Тимошенко, і таки вийшло: нікого з політиків в Україні ще так не карали. Ці "ліки" мали неабиякий побічний ефект, бо покарано ними всю Україну. Однак, як кажуть росіяни, "кто старое помянет - тому глаз вон". Тимошенко щойно після виборів прорвалася на "Інтер", перед усіма противсіхами вибачилася за свої помилки. Вона як політик вчинила правильно. А я як громадянин не вибачаю, бо помилки Тимошенко не були смертними гріхами, за яік Україну варто було віддавати на поталу орді. Що сталося, те сталося. Я не про минуле, а про майбутнє та сьогодення. Сьогодні влада робит апгрейд противсіхства. Тепер не влаштовують геть усі. Опозиції, кажуть нема, а якщо є, то всі вони не такі. Не хочете Тимошенко, нате Яценюка. Ні! Не подобається Яценюк, ось вам Тягнибок. Ні! Коли не Тягнибок, то Кличко. Ні. Може Гриценко? І цей не такий. І Катеринчук не годиться. Вимогливість, жорсткі критерії, з якими частина постпомаранчевих виборців підходить до політиків, вироджється в паталогічне капризування, на якому готова спаразитувати влада. Чим більше буде людей, які, чекаючи на Гавела, ні про кого більше й чути не хочуть, тим надійніше і безпечніше почуватиме себе Янукович".
http://glavcom.ua/articles/6683.html

Хто ближче до мазохізму "противсіхи" чи О. Медвєдєв хай читач вирішить сам, взявши до уваги наступне. Автор публікації використав добре відомий прийом непорядних полемістів: приписав (бо навіть не намагався доводити) "противсіхам" різні вади (мазохізм, намагання "уникнути меншого зла", розвішування ярликів ("Опозиції, кажуть нема, а якщо є, то всі вони не такі"), "патологічне капризування", очікування місії), а потім накинувся з критикою на "противсихів" за те, що вони мають ті вади. Насправді, позиція "противсихів" завжди була і є принциповою. Наприклад, в питанні виявлення наявності опозиції "противсіхи" виходить з наступного. Опозиція можлива лише до позиції: курсу розвитку країни, або системи заходів, втілення яких просуватиме країну по обраному курсу. Чи маємо якусь програму, в якій зафіксовано зазначені курс або система заходів? Ні. То до чого є опозиційною так звана "опозиція"? Отже, за назвою опозиція є, а за сутністю її не має.

Не менш принципово "противсіхи" вирішують питання обрання слуг народу. Обирати слід лише того кандидата, програма якого переконала, що її виконання приведе до покращання життя більшості громадян. Якщо ж жоден із кандидатів такої програми не запропонував, то голосуємо "проти всіх".

Як бачимо, не про яке менше або більше зло мови не має. За звичай до розмов про кількість зла вдаються політикани, бажаючи перетворити обрання слуг народу на конкурс "Краща людина". Але доки ми будемо йти за цими політиканами на війну за чи проти когось, а не будемо боротися за або проти чогось, що визначає рівень нашого життя, до тих пір рівень той буде залишатися непристойно низьким.

Таким чином, виборці, займаючи позицію в рядах політиканів, що ведуть на війну за або проти когось, чи в рядах тих, хто принципово і послідовно відстоює власні інтереси, вирішують, - чи покращиться їх життя завтра?! А Медвєдєви можуть продовжувати розказувати байки, коли кількість "противсіхів" зростає від виборів до виборів.