Це ж не по людськи! Це рекет!

Кричущі подіі розгортаються у містечку Котельва Полтавської області

Не по-людськи, бо в конфлікті двох знаних у Котельві осіб сильніша взяла “під обстріл” усю сім’ю слабшої, в т .ч. сина-школяра.

Не по-людськи, бо невпевненість у своєму завтрашньому дні стривожила понад півсотні пра цівників Котелевського споживчого товариства, які можуть залишитися без роботи і зарплати.

Не по-людськи, бо майже вся котелевська глибинка, тобто найвіддаленіші від райцентру села, тисячі селян, можуть враз залишитися без надійного і доступного в цінах торговельного обслуго вування.

Врешті, не по-людськи, бо свого часу, у лютому 1987-го, тодішній перший секретар Котелевсь кого райкому партії Григорій Миколайович Дубина (перша керівна особа в районі) дав серйозний поштовх кар’єрному росту нинішній першій керівній особі Котелевщини - Тетяні Михайлівні Корост , яка тепер “з’їдає” з посади його сина, знищує “справу життя” його невістки і навіть морально подавлює його онуків.

А рекет в тому, що голова Котелевської райдержадміністрації, ставлениця Президента Януковича, власниця одного з найкрутіших приватних бізнесів у цьому кутку Полтавщини Т .М.Корост , ви користовуючи своє службове становище, захоплює цілу мережу (понад 70 магазинів, міні-під приємств та інших об’єктів з залишковою вартістю 3494261 грн.) одного з кращих не тільки на Пол тавщині, а й Україні Котелевського споживчого товариства, яке з кризи 90-х років витягла з боргів, підняла, розбудувала не хтось, а саме Людмила Дубина.

-Ні, я не претендую на площі споживчого товариства! Жодного магазину її не хочу! У Котельві два моїх магазини, де 70 відсотків товарів - це продукція моїх підприємств… Я хочу захистити тих лю дей, пайовиків. Щоб вони отримали чи продали той пай. У мене одне бажання: зібрати всіх пайо виків. Оце список… Що хочете з прибутком робити?.. Років два тому, коли мене тільки призначили головою райдержадміністрації, там, у споживчому товаристві, провели збори, але фіктивні - список був, а зборів не було. Онде від продажу хлібзаводу нічого не отримали, - на одному подихові, мовби щиро “випалила” мені при зустрічі сама Тетяна Михайлівна Корост .

Я приїхав у Котельву 20 березня, аби почути думку людей про конфлікт , що, як видно з купи до кументів, дійшов до критичної точки кипіння: чоловіка Людмили Дубини - начальника Котелевсь кого відділення податкової інспекції Валерія Дубину (місцеві підприємці сказали мені про нього як про порядного державного службовця) доведено до лікарняного ліжка, по суті, вже знято з по сади; у їхнього сина-одинадцятикласника Богдана хотіли, було, відібрати перемогу на районній олімпіаді з історії (одна з членів жюрі обмовилася при визначенні переможця, мовляв, а що скаже Тетяна Михайлівна); саму ж Людмилу Вікторівну влада з усіх сторін так обіклала червоними пра порцями, як мисливці вовчицю на полюванні - залишилося лише пристрелити!

Чому ж цей елітний конфлікт не став публічним? А мав би стати таким, бо йдеться не лише про комерційні інтереси двох “бізнеследі”, а про інтереси жителів багаточисельної Котелевської гро мади, соціально незахищених її груп.

Кажуть, у тихому болоті чорти водяться. У котелевському, як я переконався, їх, вибачте, стільки наплодилося, що можна річку Котелевку ними перегородити. З приходом два роки тому до влади місцевого керівника президентської Партії регіонів Тетяни Корост з десяток місцевих кандидатів у депутати, а потім уже й депутатів поміняли свої “партійні шкури” під кольори владної партії. Тобто, стали “тушками”, як ото парламентські нардепи в Києві. Навіть голова Котелевської райради трьох останніх скликань Василь Петрович Тимошенко (колишній комуніст , потім помаранчевий “нашоукраїнець”) - і цей здався “на милість” Тетяни Михайлівни: став членом Партії регіонів. Інакше б, логічно міркує народ, він не був би обраний головою райради, тобто, залишився б без грошовитої посади, близько 8 тисяч щомісячно. Більше того, Василь Тимошенко знехтував ба гаторічними дружніми зв’язками з родиною Дубин: не просто підтакує Тетяні Корост у протистоянні з ними, а налаштовує на прийняття (чи не прийняття) рішень райради щодо діяльності Котелевського споживчого товариства. Наприклад, голосом у пустелі прозвучав виступ на сесії райради тієї ж Людмили Дубини, яка є не тільки керівником споживчого товариства, а й депутатом райради. З трибуни сесії вона просила депутатський корпус захистити її і очолюваний нею трудовий колектив від утисків, нападів влади. На що депутатська комісія (очолювана сином Тетяни Корост Вячеславом Приймою) порадила Л.Дубині… звертатися до суду.

А порушене ж на сесії Людмилою Вікторівною питання стосувалося не стільки її колективу, а всієї громади, конкретно - мільйонних надходжень до місцевого бюджету. Вони втрачені тільки через те, що влада блокує оформлення дозволів на оренду земельних ділянок під об’єктами споживчого товариства. Тут , доречно підкреслити, гроші влада втрачає, а тим часом у добровіль но-примусовому режимі збирає кошти з підприємців, із зарплат бюджетників на ремонт дитсадка, виганяє котелевців на суботники прибирати територію, бо коштів у комунальних служб також бракує.

Але голос на сесії одного з депутатів райрадівської більшості - фракції Партії регіонів про ліквідацію споживчого товариства почуто всіма підлеглими голові райдержадміністрації клерками. Купа документів, які я перечитав - тому підтвердження. До честі правоохоронних та контролюючих органів (їх з десяток, до яких надходили заяви, в т .ч. і особисто від Т .М.Корост) розібралися в “цифрах і фактах” і не вгледіли в діях Л.Дубини серйозних порушень законодавства, відмовили у порушенні проти неї кримінальної справи. Ось чого уже вимагає Т .Корост!

Та коли Котелевський прокурор як головний наглядач за законністю на ввіреній йому території не піддався, його Тетяна Михайлівна… прибрала, точніше доклала для цього зусиль.

- Ледве здихалася, - раптом обмовилася мені в розмові.

Отже, “здихалася”. Прислали у Котельву нового, який, у її розумінні (та це помітно і з всілякої по дальшої документальної пере- писки) став керівництву району спільником у боротьбі з Дубиною.

Так, нормальна людина не може витримати всього того, що після зміни прокурора посипалось на голову Людмили Вікторівни. З неї вимагають документи за весь період діяльності товариства, її і працівників споживчого товариства по кілька разів викликають в обласну прокуратуру, вчиняють перевірки. І все це - за заявою особисто Тетяни Корост . Мені ж Тетяна Михайлівна сказала:

-Ми хочемо, щоб ініціатива виходила від пайовиків.

Лукавить керівниця району. Коли я приїхав на розмову з Корост , у її приймальні сиділа одна з опонентів Дубини, пайовик товариства Олександра Чопенко, з якою я як журналіст знайомий з часів помаранчевої революції. Показав їй копію листа за її та іншими підписами підприємців до правоохоронних органів, де йшлося про мовби влаштовані Л.Дубиною побори з підприємців у сумі 500 грн.

-Тут Ваше прізвище стоїть першим. Ви писали цього листа?

Пані Олександра довгенько вдивлялася у друкований текст , мовби вперше бачила його, але виразно так і не відповіла. Нині вона одна з рядових бійців протистояння на боці влади… До того я вже знав, зустрівшись з кількома іншими підписантами того листа, що то від їх імені хтось направив анонімку проти Дубини. Сказали, що міліція також їх уже допитувала і що “ми всі обурені”.

Олександру Чопенко Тетяна Михайлівна Корост запросила в кабінет під час нашої тривалої розмови. Запросила і голову райради В.Тимошенка, який, говорячи довго й голосно, вихваляючи присутню Тетяну Михайлівну (“За неї 75 відсотків котелевців сьогодні проголосують”) і гудячи відсутню Людмилу Вікторівну (“Нехай збирає і проводить збори пайовиків, там розберемось”), раптом щиро обмовився: мовляв, як тільки Тетяна Михайлівна прийшла на посаду, то сказала йому “Як ти можеш захищати цю Дубину?!”. Результат ми вже знаємо: Тимошенко проміняв давню дружбу з Дубинами на своє “місце під сонцем”. Але не це важливо. З вуст одного з ключових керівників Котелевщини прозвучала інформація про те, що Тетяна Михайлівна Корост з першого дня на посаді голови райдержадміністрації була налаштована на боротьбу з Людмилою Дубиною. Я запитав у самої Людмили Вікторівни: чому?

- Восени 2010 року, під час виборів до місцевих рад, я балотувалася до районної ради по лихачівсько-мар’їнському округу від Народної партії, обійшла кандидата від Партії регіонів більш ніж на 150 голосів, а за нього сама ж Тетяна Михайлівна приїжджала агітувати, всякі нісенітниці про мене говорили, але люди, понад 90 відсотків, проголосували за мене. Я не перефарбувалася, не стала “тушкою” в райраді. А атака на знищення пішла торік, коли я відмовила владі у безоплатній передачі їй нашого приміщення у центрі селища. Згідно з законом “Про споживчу кооперацію в Україні”, наші підприємства не можуть бути подільними. Я не могла порушувати Закон.

Там, у робочому кабінеті голови райдержадміністрації 20 березня 2012 року Тетяна Михайлівна погодилася з моєю думкою, що влада таки ж приховує від громади, від виборців свій конфлікт зі споживчим товариством. Але після всього цього чи почують котелевці у місцевих засобах масової інформації обидві сторони? Приховує, мабуть, тому, що корінь цього конфлікту таки ж у перерозподілі ласого шматка нерухомості в центрі Котельви.

Як би Тетяна Михайлівна не намагалася це спростувати, люди, з якими я спілкувався (і рядові, і знаючі), не змовляючись, роблять саме такий висновок. А винесена пряма мова у заголовок цієї публікації належить знаній і не менш авторитетній, ніж шанована Тетяна Михайлівна, особистості. Але й він, як і більшість моїх котелевських співрозмовників, попросив мене не називати його прізвища. Кажуть, що за критику влади позбудуться посад, бізнесу, а вступати у Партію регіонів, щоб бути захищеними політичними “тушками”, не хочуть. В такому “котелевському болоті” чи вистоїть Людмила Дубина? Якщо громада її не захистить, то завтра нинішня влада підімне під себе інших.

Олександр КУЛИК

“Полтавська думка”.

P.S. Коли версталося це число газети, з Котельви надійшла інформація, що й досі котелевська влада не оприлюднила суми коштів, зібраних з народу на ремонт дитсадка. А з села Милорадове - що районна влада, особисто Василь Тимошенко, приїжджала на сесію і з другого голосування “нагнула” сільських депутатів проголосувати за передачу земель запасу в обробіток від сільгосппідприємства “Зоря” приватній фірмі “Маяк”, власницею якої є родина Т.М.Корост. “А чому тільки споживче товариство? - запитав у мене один додзвонювач з Котельви, коли почув, що журналіст “Полтавської думки” побував у його містечку. - Ви копніть, як прихватизовували колгоспи? Як новенькі колгоспні КрАЗи і КамАЗи скуповували по три з половиною тисячі гривень? Як комбікормовий завод за безцінь присвоїли, а в ньому ж теж частка пайовиків, як і в споживчому товаристві? Як центральний універмаг при керівництві пані Шолудько віддали за копійки, а тепер ось і промкомбінат? Напишіть і про “суботники” держслужбовців, яких експлуатують в рідному господарстві Тетяни Михайлівни…”