Що зміниться в банкротстві?

З 2013 року набирає чинності нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Загально відомою є інформація, що з 2013 року набирає чинності нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Проте, на мою дуку, вищевказаний Закон не внесе радикальних змін в процедури банкрутства, як того вимагає сьогодення.
Зрозуміло, що для забезпечення захисту прав власності та стимулювання інвестиційної зацікавленості необхідно надавати гарантії інвесторам та контрагентам повернення їх грошей за рахунок майна боржника.
Проте, на сьогоднішній день боржники, входячи в процедуру банкрутства, не мають наміру розраховуватися з кредиторами. Частіше за все у них немає і майна, за рахунок якого можна було б провести такі розрахунки.
Все це призводить до того, що процедури банкрутства є неефективними, необґрунтовано тривалими в часі та високо затратними. Не вирішує дану проблему і нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Таким чином, необхідно внести зміни до вказаної вище редакції Закону, які б передбачали реальну схему, згідно з якою неможливість виведення активів кризових підприємств до порушення провадження у справі про банкрутство було б гарантією кредиторам у захисті їхніх інтересів.
Позитивним є те, що в Законі окрім оприлюднення на офіційному веб-порталі Вищого господарського суду України, передбачено можливість додаткового розповсюдження інформації про порушення провадження у справі про банкрутство в будь-яких друкованих органах, на офіційному веб-порталі державного органу з питань банкрутства, на інших сторінках в мережі Інтернет. Позитивність такої норми полягає в тому, що у кредитора більше можливостей дізнатися про порушення справи про банкрутство та вчасно подати свої вимоги до боржника. 
Слід зазначити, що розпорядження майном триватиме 100 календарних днів від дати порушення провадження у справі про банкрутство, а процедура санації - не більше 18 місяців.
Однак ліквідація законопроектом не обмежується, оскільки відсутня норма про те, скільки разів господарський суд має право продовжувати цю процедуру.
Крім того, новим Законом не передбачено, а що робити суду, у разі не подання арбітражним керуючим звіту та ліквідаційного балансу? Чи може суд без ліквідаційного балансу ліквідувати підприємство? Гадаю, що – НІ. А тому процедура може затягнутися на роки.
Новою редакцією передбачено скасування ліцензування арбітражних керуючих, надання останнім статусу посадових осіб, введення допуску до професії через систему незалежного автоматизованого тестування, проведення спільного контролю за діяльністю арбітражних керуючих Державним департаментом з питань банкрутства та громадською організацією (представниками професії).
Проте, і тут не все так добре як здається на перший погляд, зокрема, якщо сьогодні арбітражний керуючий, у якого з різних мотивів анулювали ліцензію, ще має право звернутися до експертно-апеляційної ради при державному органі з питань ліцензування та захистити свої інтереси від помилки перевіряючого чи якогось «замовлення», то з нового року такої можливості не буде.
Крім того, залишається незрозумілим, чому витрати арбітражних керуючих та їхній гонорар за роботу поставили в один ряд із заробітною платою працівників підприємств?
На мою думку, якщо посадовці намагалися в такий спосіб мінімізувати зловживання під час процедур банкрутства, то не з того починали. Необхідно було зробити з арбітражного керуючого служителя закону із достойним гонораром, який гарантовано отримував би в результаті виконання певної роботи. Тобто не залежним ані від кредиторів, ані від боржника.
Таким чином, вказані прогалини є значними вадами як чинної на сьогодні, так і нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що потребують доопрацювання.