СМЕРТНА КАРА В УКРАЇНІ: ЧИ ЗМІНЯТЬ ОСТАННІ ПОДІЇ СВІТ?

Знову заговорили про мажорів, про безкарність і про бездіяльність тих, хто має захищати…

Подія, що сколихнула світ і нікого не залишила байдужим… Про це пишуть всі газети, про це говорять у новинах, проводять розслідування, влаштовують масові акції у містах України… Про це більше не хочуть мовчати, з цим не хочуть миритись. Це вже перейшло усі межі допустимого, це нелюдське…

Чому саме Оксана Макар, чому історія саме цієї дівчини набрала такого розголосу і змусила громадськість «піднятись»? Піар? Ні, зовсім не це… Історія цієї юної дівчини незвичайна, можна сказати навіть дивовижна. Вона вижила попри те, що її зґвалтували троє чоловіків, двічі душили, а на кінець ще й підпалили живцем, як Жанну Д’Арк, а вранці обгоріла, вона все ще знайшла в собі сили кликати на допомогу…  Напевно, бажання жити було сильніше попри всі випробування долі, які були приготовані для дівчини.

8 березня 2012 року видався чудовим днем, проте далеко не для всіх…

Саме у цей день юна мешканка міста Миколаєва Оксана Макар, якій в червні мало виповнитись 19 років, дуже сильно постраждала від нападу трьох чоловіків: Євгенія Краснощока, Артема Погасяна і Максима Присяжнюка, які її по черзі зґвалтували, задушили, а потім ще й намагались спалити заживо. Проте сталось диво – дівчина попри все вижила. В її історії усе загадкове. Очевидно, вона так і померла б на цьому покинутому будівельному майданчику, якби не її рятівник – Олег Найда, який просто чудом опинився в тому місці і почув ледь чутні, не зовсім схожі на людські благання про допомогу. «В это злополучное утро я решил поехать в больницу навестить своего больного друга. Моя старенькая машина, ни разу не подводившая меня, почему-то не завелась. Хотя и мороза такого не было, было минус 2, 0. В минус 20 она заводилась. Она не завелась, мне нужна была техническая помощь. Я принял решение перейти на ту сторону дороги и может кто-то будет проходить или проезжать и чтоб мне помог решить мою проблему. Я подошел ближе к забору и слышу глухой-глухой звук, как бы просят о помощи. Я очень долго думал, что мне это казалось. Но в конце - концов я принял решение позвонить на 102. Думаю, ну если ложный вызов, то просто извинюсь. Буквально очень быстро прилетела милиция. Два милиционера пошли на стройку. Через несколько минут вы бы видели лицо этого молодого парня, он, наверное, никогда такого не видел» - розповів він в інтерв’ю. Вранці Оксана була доставлена в лікарню, де прожила 21 день, після чого померла від того, що сепсис поширився, що й призвело до смерті. Лікарі називають чудом те, що дівчина прожила так довго при таких страшних травмах: 55 відсотків шкіри було спалено, а внутрішні органи нижче поясу просто зварені…

Підозрюваних в тому, що сталось, затримали вже на наступний день, проте вони особливо не розкаюються. Один з ґвалтівників, який власне і задушив нещасну дівчину, Євген Краснощок у своєму інтерв’ю розповів: «Ну она кричала, руками махала, я ёё изнасиловал, потом она не успокоилась, решил задавить. Как раз ребята зашли, увидели все происходящее, хозяин сказал, что это надо из квартиры убирать, потому что придут родители. Я спросил куда? Он сказал, что рядом место есть. Мы решили, что, если все сделали, то надо убрать тело, спрятать. Втроем оделись, посмотрели, что за место. Когда вернулись, девушка еще дышала, я взял на балконе белый кабель и решил закончить дело. Потом мы взяли тело, на территорию попали через отверстие в заборе. Отнесли его в самое нижнее помещение. С телом мы принесли наволочку, я ее подпалил и бродил в углу, недалеко от тела».  Двох інших ґвалтівників: Артема Погасяна і його товариша Максима Присяжнюка на другий же день після затримання, відпустили, мотивуючи це тим, що немає достатньо доказів і складу злочину, хоча насправді діло обстояло дещо інакше:  Артем Погасян та Максим Присяжнюк - діти екс-чиновників. За повідомленням Дар’ї  Ткаченко – кореспондента Миколаївського інтернет-порталу «Приступности нет», Максим Присяжнюк – прийомний син колишньої голови однієї з райдержадміністрації Миколаївської області, у другого молодика, якого також відпустили вже на наступний день, Артема Погасяна є родич, який мав відношення до прокуратури.

Почувши про це жахливе повідомлення, - про те, що двох мажорів відпустили, один з головних  організаторів масових мітингів далеко не журналіст і не політик Юрій Круцилов, який з першого дня допомагав їх організовувати й не залишився в стороні від біди Оксани Макар, швидко підняв усю пресу, усю громадськість і вже наступного дня на вулиці Миколаєва вийшли тисячі людей з плакатами, вимагаючи негайно заарештувати зловмисників. У інтерв’ю, даному на програмі «Пусть говорять», свої дії він пояснив цілком  зрозуміло: «Когда я узнал, что двух человек, мажоров отпустили, первая реакция у меня был ужас, шок. У меня есть много знакомых молоденьких девчонок, которая каждая могла попасть в ту квартиру. Сейчас пытаются девочку обвинить проституткой, ладно делайте ее проституткой, а что проститутки не люди, бомб у нас не человек? Когда это все случилось, я позвонил знакомым, и мы за ночь подняли общество,  а утром прокуратура задрожала». Міліція змушена була піти на поступки перед тисячею невдоволених жителів і негайно «знайти» докази винності та знову взяти під стражу двох зловмисників.

По всій Україні розгорнулись масові акції: Миколаїв, Одеса, Донецьк… З усіх куточків країни на лікування дівчини поступали кошти. До трагедії, що сталась у місті Миколаєві, не залишились рівнодушними ні Росія, ні уся Європа. Протестуючі вимагають притягнути відповідальних, тих осіб, які скоїли такий страшний не людський злочин та покарати людей,які тормозили хід слідства, адже за словами матері постраждалої, дівчина увесь час знаходилась в свідомості і могла прекрасно говорити, але на це не відреагували, у неї ніяких свідчень не взяли. Учасники масових акцій налаштовані рішуче і непохитно. Одна з протестуючих Євгенія Матейчук зауважила: «Якщо умови не будуть виконані, то громадськість буде приймати інші міри, більш радикальні». Тепер стає зрозумілим, що навіть при умові, що усе слідство захочуть «прикрити», відкупившись лише великим хабарем, цього вже ніяк не станеться, адже піднялась вся громадськість, яка неодмінно доб’ється винесення найстрашнішого покарання для ґвалтівників.

Навіть заговорили про внесення можливих змін до конституції і відновлення смертної кари. Чи правильно це? У кожного своя думка щодо цього.

На жаль, 29 березня в 07:00 дівчина померла. Лікарі розповіли: « Ви уявляєте, спочатку її задушили, і у неї була асфіксія, вже думали, що вона померла. А це удушення веде до інтоксикації мозку. Після цього її підпалили, і вона 10 годин лежала на морозі, тліла і дихала продуктами горіння. І все це разом призвело до найтяжчої травми, несумісної з життям». «У неї почалась сильна кровотеча з легень, потім зупинилось серце. На жаль, проведенні, реанімаційні дії виявились безрезультатними. Повернути дівчину до життя було неможливо. Ми зробили усе, що змогли» - прокоментував Еміль Фісталь. Поховали дівчину в білій сукні, як прийнято ховати незаміжніх дівчат, і в білій труні. Прощання відбулось у її рідному селі Луч, а поховали її у селищі Шевченкове на Миколаївщині. Провести дівчину в останню путь зібрались не лише родичі, а й громадські активісти, які з першого дня після злочину вимагають неупередженого розслідування та адекватного покарання його винуватців.

Історія Оксани Макар підняла ряд моральних та етичних проблем. Зараз її звинувачують у тому, що вона була дівчиною легкої поведінки… Так можливо, але знову ж таки звертаючись до висловлювання Юрія Круцилова: «Чи повія не людина?». Чи заслуговує вона на те, щоб до неї так ставитись: душили і палили живцем?..

Це проблема сучасної молоді, проблема жорстокості, це проблема часу, проте віримо, що цей випадок не пройде просто повз суспільство, він залишить глибокий слід у серці кожного і закличе піднятися на боротьбу проти безкарності і бездіяльності, будемо сподіватись, що ця подія змінить наш світ…